10 клас


ЗНО -ПІДГОТОВКА ПЕРЕДБАЧАЄ ПОВТОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ ПОПЕРЕДНІХ КЛАСІВ: https://history.vn.ua/pidruchniki/sobol-biology-8-class-2016-ua/29.php 

Підручник з Біології. 8 клас. Соболь - Нова програма.

§ 24. ВИДІЛЕННЯ – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП ОБМІНУ РЕЧОВИН

https://history.vn.ua/pidruchniki/ostapchenko-biology-7-class-2015-ua/32.php

Підручник з Біології. 7 клас. Остапченко - Нова програма

§ 32. ВИДІЛЕННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ

бІОЛОГІЯ: ОПРАЦЮЙТЕ МАТЕРІАЛ З ДОШКИ LINO, ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ: https://www.youtube.com/watch?v=b7Gn1BtTHHQ 



Матеріал до уроку 19.12.19 (четвер)








Тисни на посилання


ПЛАСТИНЧАСТІ (ТРИХОПЛАКС)








ТестуванняВидозміни  пагона та його частин
Тестування Видозміни пагона



ТЕСТУВАННЯ
ТЕМА: Гриби і грибоподібні організми


Завдання: Проаналізуйте текст (усно), законспектуйте основні терміни , замалюйте схематично (можна скопіювати і роздрукувати на принтері) та позначте рисунки в окремий зошит з підготовки до ЗНО). 

Термін виконання проекту: 
  • 08.11.19 (п'ятниця)-перевірка оформлених зошитів з підготовки до ЗНО.
  • 11.11.19 (понеділок)-тестування з теми "Вегетативні органи рослин". "Генеративні органи рослин".

Джерело: Educational Era

СТУДІЯ ОНЛАЙН-ОСВІТИ

https://edera.gitbook.io/ed-era-book-biology/

Орган — це частина органiзму, яка має певне розташування, будову та виконує певнi функцiі. Органи та тканини наявнi лише у вищих рослин.
Співвіднесіть функції органів рослин із загальною класифікацією:
Вегетативні органи: фотосинтез, транспірація, дихання, транспорт речовин, механічна функція розмноження, формування, захист і розповсюдження зачатків.
Репродуктивні органи: фотосинтез, транспірація, дихання, транспорт речовин, механічна функція розмноження, формування, захист і розповсюдження зачатків.

Вегетативні органи рослин

Тема1.
Натискайте


КОРІНЬ
КОРЕНЕВІ СИСТЕМИ
ЗОНИ КОРЕНЯ
Внутрiшня будова кореня у всиснiй зонi
Видозмiни кореня
Добрива

ТЕМА 2. 
Пагiн: брунька
Пагiн: стебло
Транспорт речовин
Видозмiни
Пiдземнi видозмiни

ТЕМА 3. ПАГІН: ЛИСТОК(ПОНЕДІЛОК)
Пагiн: листок
Зовнiшня будова листка
Класифiкацiя листкiв
Жилкування
Листкорозмiщення
Внутрiшня будова листка
Явище листопаду
Видозмiни листка


ТЕМА 4: КВІТКА (вівторок)
Зовнішня будова квітки. Класифікація квіток.

ТЕМА : Суцвіття (середа)
Суцвіття

ТЕМА :НАСІНИНА, ПЛІД (ЧЕТВЕР).
Насінина
Плід
Соковиті плоди
Сухі плоди

Опис анатомії і морфології насінних рослин завершено.
Молодці!←👌254 перегляди сторінки.

Міксоміцети, грибоподобні живі організми, також відомі, як слизовики

http://cikavosti.com/nevidimi-lisovi-meshkantsi/#hcq=qFPBfar


Міксоміце́ти, Міксоміко́та, слизовики́ Mycetozoa (від грец. μύξα — слиз і μύκητος — гриб) — група найпростіших Amoebozoa, що за зовнішнім виглядом, наявністю плодових тіл, та способом життя нагадують гриби, проте відрізняються клітинною організацією, особливостями розмноження та життєвого циклу і не споріднені із ними філогенетично.

Плодові тіла Badhamia utricularis
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Амебозої (Amoebozoa)
Тип:Міксоміцети (Mycetozoa)
Багато видів слизовиків легко культивувати, їх життєвий цикл недовгий і проходить за кілька днів, це зробило їх зручним модельним об'єктом. 

Інтелект

В одному з дослідів вчені змінювали температуру Physarum polycephalum з холодної на теплу з інтервалом в 60 хвилин і помітили, що слизовик готується до зміни "погоди", коли підходив час. Цей дослід повторювали з різними інтервалами часу (30 і 90 хвилин) і у всіх випадку слизовик "запам'ятовував", коли повинна змінитися температура.
Відомий експеримент із проходженням лабіринту був проведений з Physarum polycephalum. Під час руху він залишає після себе сліди слизу. Ці краплі слизу організм використовує як орієнтири в просторі, і якщо не може кудись проникнути, то по цих стежках може легко повернутися туди, де вже був.


Слизовики були відкриті в середині 18 століття (Battara, 1755; Haller, 1768) і класифіковані як гриби на основі таких спільних рис як розмноження і поширення спорами та утворення плодових тіл. 

1859 року Антуан де Барі вилучив міксоміцети із царства грибів, через те що вони мають амебоподібні клітини без клітинних стінок і живляться шляхом фагоцитозу.

Він запропонував для них назву Mycetozoa (гриби-тварини), що відображала подвійну природу цих організмів, і відніс до тварин, вказавши на спорідненість із саркодовими.
Місце міксоміцетів у системі живого довго залишалось невизначеним, у різних класифікаціях вони належали як до тварин, так і до грибів (наприклад, у класифікації Роберта Віттакера), а інколи деяких з них відносили навіть до царства рослини.
Зараз відомо, що міксоміцети філогенетично не споріднені з грибами, а наявність плодових тіл в обидвох груп організмів є прикладом конвергентної еволюції. На основі даних молекулярних досліджень, а також того факту, що слизовики мають мітохондрії із трубчастими кристами, їх відносять до групи Amoebozoa.


Живлення

Слизовики переважно сапротрофи, живуть у вологому ґрунті, на гнилій деревині та листі. Живляться дрібними грибами, бактеріями, органічними рештками шляхом фагоцитозу.


Серед Слизовиків Mycetozoa  виділяють три основні групи організмів, що відрізняються особливостями життєвого циклу:

справжні або плазмодіальні слизовики (міксомікоти, Myxogastria, наприклад Physarum polycephalum) — мають життєву стадію плазмодію, що є однією великою багатоядерною (до мільйонів ядер) клітиною. Вегетативне тіло є плазмодієм — багатоядерною клітиною без жорстких покривів, яка розвивається з міксамеб або зооспор. Статеве спороношення — спорокарпи з ендогенними спорами. Відомо близько 900 видів. https://uk.wikipedia.org/wiki/Myxogastria

Плазмодій Physarum polycephalum
Поширений у помірних та тропічних широтах
Плодові тіла лікогали надеревної (справа молоді, зліва старі)

Фуліго жовтий на мертвій деревині

                     Hemitrichia serpula
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Амебозої (Amoebozoa)
Тип:Міксоміцети (Mycetozoa)
Клас:Myxogastria




Особливості будови

Міксомікотові або справжні слизовики на вегетативній стадії представлені багатоядерним плазмодієм, який утворюється внаслідок серії послідовних мітозів без цитокінезу. Вони часто мають яскраве забарвлення, переважно жовте або помаранчеве. Цитоплазма всередині плазмодію постійно рухається і пульсує, це сприяє транспорту поживних речовин та кисню.

Плазмодій може рухатися у бік вологого місця та назустріч потоку води. Користуючися цим існує метод виманити міксоміцета, наприклад, з трухлявої деревини. Для цього в глибину старого пенька вкладають смужку скла, накриту папером, кінець якого поміщають у ємність з водою. Плазмодії будуть рухатися на скло, приманені рухом води. Після періоду росту міксоміцет рухається у бік світла. Вважають, що світло потрібне для утворення спорангій, оскільки розповсюджувати спори краще на поверхні.

Плазмодій міксомікотових має досить незвичний вигляд, через що інколи виникають непорозуміння. Наприклад, 1973 року житель Далласу виявив у себе на подвір'ї пульсуючу червону масу діаметром у півметра, про що сповістив пресу. Служби новин стали повідомляти про відкриття «нової форми життя», яка багато кому нагадала про фільм 1958 року Крапля[en]. Згодом біологи ідентифікували масу як плазмодіальний слизовик.

Посилання: Відео (https://youtu.be/tpdIvlSochk)

Життєвий цикл плазмодіального слизовика


Вегетативна стадія міксомікотових слизовиків є диплоїдною. Коли плазмодій дозріває, або потрапляє в умови нестачі їжі або/і вологи, він перетворюється на плодові тіла (спорангії), в яких після дозрівання шляхом мейозу утворюються спори, вкриті целюлозними оболонками. 
Для розповсюдження спор у спорангії присутні спеціальні ниткоподібні розгалужені органи капілліції, що схожі на мережу спіралей. Вони затиснуті у незрілій спорангії, проте при розриванні оболонки розправляються розпушуючи сори та викидаючи їх назовні.

При несприятливих умовах плазмодій може покриватися твердіючою речовиною (склероцій). У такому стані він перечекати посуху. Відомий випадок перетворення у плазмодій з склероція міксоміцета, що пролежав у гербарії 20 років.
У присутності води спори проростають і з них виходять безджгутикові клітини (міксамеби) або джгутикові (зооспори), які можуть перетворюватись одні на одних. Ці клітини гаплоїдні, вони деякий час активно живляться, після чого попарно зливаються (міксамеби з міксамебами, джгутикові клітини із джгутиковими клітинами), внаслідок чого утворюються диплоїдна зигота. Зигота живиться й росте, її ядро багаторазово ділиться шляхом мітозу, при цьому не відбувається цитокінезу; таким чином з'являється молодий плазмодій. Новостворений організм рухається у глибину середовища, у якому він живе (пеньки, опале листя), де росте до нового спороношення. Спостерігається об'єднання кількох маленьких плазмоїдів у один організм. Цей механізм раніше вважали процесом народження слизовиків, проте зараз доведено, що можливе існування у одному плазмодії ядер різного походження (гетерокаріоз). 

Клітинні слизовики (диктіостеліди, Dictyostelia, наприклад Dictyostelium discoideum) — амебоїдні одноклітинні організми, що за несприятливих умов можуть збиратись у багатоклітинні псевдоплазмодії.Трофічна стадія розвитку диктіостелід представлена поодинокими амебоподібіними клітинами, які за несприятливих умов можуть збиратись у псевдоплазмодій, зовнішньо схожий на плазмодій міксомікотових, проте відмінний від нього багатоклітинністю.

Слизовики із односпоровими плодовими тілами (протостеліди, Protostelia), які можуть бути проміжною еволюційною ланкою між першими двома групами та типовими амебами.
Клітинні слизовики

На відміну від плазмодіальних слизовиків у клітинних вегетативна стадія — одноклітинні міксамеби — гаплоїдна. За певних умов міксамеби можуть зливатись між собою, формуючи зиготу, яка покривається товстою оболонкою, після чого проходить мейотичний та кілька мітотичних поділів. Утворені гаплоїдні міксамеби вивільняються у середовище внаслідок розриву оболонки. У випадку нестачі їжі диктіостеліди розмножуються нестатево. Клітини виділяють цАМФ, який приваблює інші міксамеби, що в свою чергу також починають синтезувати цю сигнальну сполуку. Таким чином вони агрегують і утворюють багатоклітинний псевдоплазмодій, що деякий час рухається, залишаючи за собою слизовий слід. Згодом розпочинається диференціація клітин, частина з них формує стерильну ніжку плодового тіла (сорокарпа, відрізняється від спорангія тим, що спори формуються екзогенно (зовнішньо), інша частина утворює спори. Спори гаплоїдні і оточені захисними оболонками, проростають за сприятливих умов.
Загальна характеристика насінних рослин
До насінних рослин належать два відділи:
  • o Голонасінні - розмножуються насінням і не утворюють плодів;
  • o Покритонасінні, або Квіткові - мають квітку та насіння, закрите оплоднем (плід).
Насінні рослини порівняно із споровими являють собою більш високий рівень організації, оскільки головним зачатком для розселення виду є якісно нове утворення - насіння. Найголовніша еволюційна перевага насінних рослин перед споровими полягає в тому, що статевий процес у них не залежить від крапельно-рідкої води. Дякуючи такій незалежності насінні рослини одержали можливість розселятися на всій Землі й стали прогресивною групою рослин.
На відміну від вищих спорових, у яких спори одноклітинні, в насінних рослин насіння багатоклітинне та містить в собі сформований зародок і запас поживних речовин для його розвитку.
У насінних рослин спостерігається подальше удосконалення і ще більша перевага в циклі розвитку спорофіта і редукція гаметофіта, існування якого повністю залежить від спорофіта.
            Загальна характеристика відділу Голонасінні (Pinophyta)
Голонасінні як сучасні, так і вимерлі - це переважно дерева, рідше кущі або здерев'янілі ліани. Трав'янистих рослин серед них не виявлено. Виникли в палеозої від різноспорових папоротей, які пізніше зникли. Сучасні види поширені по всій земній кулі.
Характерні особливості голонасінних:
  • 1) різноспорові рослини;
  • 2) розмноження насінням;
  • 3) розвиток у шишках (жіночих стробілах) голого, непокритого насіння (тому відділ рослин одержав саме таку назву);
  • 4) стебло пряме (моноподіальне галуження) й багаторічне, має камбій, здатне до вторинного потовщення;
  • 5) судин немає, деревина складається лише з трахеїд, з яких весняні, тонкостінні виконують провідну функцію, а осінні, товстостінні - механічну;
  • 6) у деревині багато смоляних ходів, заповнених смолою, яскраво виражені річні кільця приросту деревини; паренхіми у деревині дуже мало або її зовсім немає;
  • 7) ситоподібні трубки лубу не мають клітин-супутниць;
  • 8) за будовою листків розділяють на дві групи:
o    o рослини з великими листками (макрофільна лінія еволюції);
o    o рослини з дрібними листками (мікрофільна лінія еволюції);
  • 9) вічнозелені (рідше листопадні) рослини.
У життєвому циклі розвитку голонасінних (рис. 54) повністю переважає безстатеве покоління - спорофіт (2п). Чоловічий гаметофіт - пилкове зерно (мікрогаметофіт) і жіночий гаметофіт - два архегонії з яйцеклітинами (мегагаметофіт) розвиваються в спорангіях на спеціальних спороносних пагонах - чоловічих і жіночих шишках. Вода для запліднення не потрібна. Спермії проникають до яйцеклітини за допомогою пилкової трубки, яка розвивається під час проростання пилку. Пилок переносить вітер. У результаті запліднення розвивається насінина з насінною шкіркою, зародком і ендоспермом (п), що розміщена відкрито на лусках жіночих шишок.
До складу відділу Голонасінні входять кілька класів:
  • o Саговникові (саговник - має 8-15-метровий стовбур, вкритий пірчастими листками 2-3 м завдовжки; дводомна рослина; мега- і мікроспори утворюються в мега- і мікроспорангіях, які знаходяться на верхівці стовбура; на жіночих екземплярах після запилення і запліднення сперматозоонами утворюється оранжево-червоне велике насіння);
  • o Гінгові (гінго дволопатеве - дерево до 40 м заввишки із своєрідними, що нагадують розкрите віяло, листками; листки черешкові з дихотомічно розгалуженими жилками, щороку опадають; дводомна рослина; на жіночих деревах після запилення і запліднення сперматозоонами утворюється насіння з соковитим і м' яким їстівним покривом);
  • o Гнетові (ефедра, гнетум, вельвічія - їх стробіли галузяться дихотомічно; навколо стробілів є покрив, подібний до оцвітини квіткових; на відміну від інших голонасінних, мають судини у вторинній деревині, статевий процес трохи нагадує подвійне запліднення покритонасінних, зародок має дві сім'ядолі);
  • o Хвойні (сосна звичайна, тис ягідний, ялина звичайна, кедр сибірський - гілки розміщуються неначе кільцями, причому щороку утворюється одне кільце;
  • Загальна характеристика відділу Покритонасінні, або Квіткові (Magnoliophyta)
  • Покритонасінні (Квіткові) поширені всюди. Нині вони переважають у рослинному покриві Землі, тому їх називають "панівною групою". Від решти вищих рослин покритонасінні відрізняються низкою ознак, що й забезпечили їх панування на Землі:
  • o наявність таких нових органів як квітка, яка виявилася найефективнішим утвором для забезпечення розмноження, та плід - найкраще пристосування для поширення рослин, до завоювання ними нових територій;
  • o насінні зачатки розвиваються на плодолистиках не відкрито, а в зав' язі, тому добре захищені від несприятливих умов довкілля;
  • o покриття насіння оплоднем (чому й відділ названо Покритонасінні);
  • o подальша редукція чоловічого й жіночого гаметофітів, які розвиваються на рослині-спорофіті за рахунок її поживних речовин;
  • o властиві різноманітні способи запилення, найефективнішим з яких є запилення комахами;
  • o значно скорочений час від запилення до запліднення та утворення насіння (для порівняння: у голонасінних цей час становить півроку і більше, у покритонасінних - від запилення до запліднення проходить кілька годин, а дозрівання насіння триває від трьох-чотирьох тижнів до трьох-чотирьох місяців);
  • o подвійне запліднення, внаслідок якого утворюються не тільки зародок, а і запасальна тканина (ендосперм);
  • o досконала провідна система (наявність у деревині справжніх судин), краще організовані механічна, покривна і запасальна тканини;
  • o дерев' янисті або трав' янисті рослини з добре розвиненими і різноманітними вегетативними органами - коренями, стеблами і листками;
  • o виняткова пристосованість квіткових рослин до різноманітних умов існування;
  • o невичерпна різноманітність форм.
  • Покритонасінні поділяють на два класи - Дводольні та Однодольні. Розглянемо анатомо-морфологічні відмінності, які існують між дводольними і однодольними рослинами (табл. )

Таблиця АНАТОМО-МОРФОЛОГІЧНІ ВІДМІННОСТІ МІЖ ДВОДОЛЬНИМИ І ОДНОДОЛЬНИМИ РОСЛИНАМИ
Ознаки
Клас Дводольні
Клас Однодольні
Коренева система
Стрижневого типу, добре розвинений головний корінь. У деяких трав'янистих форм коренева система мичкувата
Мичкуватого типу, головний корінь рано відмирає
Зародок насіння
Зародок складається із двох сім' ядоль. Інколи він має 1 сім'ядолю (жовтець-пшінка, ряст)
Зародок має 1 видозмінену сім'ядолю (щиток), яка прилягає до ендосперму
Стебло
Трав' янисте, дерев' янисте, здатне до вторинного потовщення, галузиться. Провідні пучки розміщені в центрі стебла або мають вигляд кільця. Є камбій. Кора і серцевина звичайно добре диференційовані
Трав'янисте, не здатне до вторинного потовщення. Провідні пучки розкидані по всьому стеблу. Немає камбію, диференційованої кори й серцевини
Листки
Різної форми, краї розсічені або зубчасті, жилкування сітчасте, перисте, пальчасте. Розміщення листків чергове, супротивне, рідко має піхвову основу
Прості, цілокраї. Листки звичайно без черешків. Часто мають піхвову основу. Жилкування паралельне, дугове.
Квітка
Чотири-, п'ятичленна, лише в деяких (кір-казонових) рослин - тричленна. Оцвітина подвійна. Найчастіше запилюється комахами
Тричленна, інколи чотири- і двочленна з простою оцвітиною. Найчастіше запилюється за допомогою вітру або відбувається самозапилення
Життєва форма
Листяні дерева й чагарники, однорічні та дворічні трави
Однорічні та багаторічні трави (виняток - деревоподібні алое і пальми)
Кількість видів / родин
Близько 180 тисяч видів і 325 родин
Близько 60 тисяч видів і 65 родин



Хвороботворні бактерії – це мікроорганізми, які можуть спричинити захворювання людини, тварин і рослин. Ці бактерії пристосувалися до паразитичного способу живлення в тканинах організму хазяїна або на його зовнішніх покривах.


Особливості. Для того, щоб патогенний мікроорганізм викликав хворобу, він має володіти вірулентністю, тобто здатністю долати опірність організму і проявляти токсичний вплив. В основі хвороботворності більшості бактерій лежить їхня здатність утворювати отруйні речовини – токсини. До бактерій, яким властива найбільша здатність виділяти отрути, відносять збудників правця, дифтерії, ботулізму, гангрени, чуми та ін. Отрути бактерій є найсильнішими з відомих хімічних і біологічних отрут. Прикладом є отрута ботулін, яка утворюється бактеріями з роду Клостридіум. Це найсильніша отрута з усіх відомих на сьогодні – 1 г достатньо, щоб отруїти 14 млн осіб. Дуже часто причиною ботулізму є гриби, м'ясо, овочі, консервовані в домашніх умовах. Накопичення отрути відбувається в процесі їх тривалого зберігання при певному температурному режимі без доступу кисню. Але ця отрута і збудники знешкоджуються в умовах доступу до них кисню і кип'ятіння протягом 15 хв, тому свіжоприготовлені продукти не можуть спричинити захворювання.


Нові небезпечні інфекції, які передаються статевим шляхом

Постійно з'являються нові хвороби, і захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) - не виняток.

Мікоплазма геніталіум

Мікоплазма геніталіум (Mycoplasma genitalium) - одна з найменших за розміром бактерій, проте спричинену нею хворобу відносять до найнебезпечніших інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Про ці бактерії стало відомо в 1980-х роках. Наразі її носіями є 1-2% жителів планети - здебільшого підлітки та молоді люди.
































малюнок жіночих статевих органівКопирайт изображенияISTOCK
Image captionІнфікування mycoplasma genitalium може нагадувати хламідіоз. Ця інфекція особливо небезпечна для здоров'я жінок

Найчастіше зараження перебігає безсимптомно, або можуть виникати симптоми, характерні для гонореї або хламідіозу - запалення шийки матки або сечівника.
Оскільки у жінок ця інфекція може спровокувати запалення органів малого таза, наслідки зараження можуть бути доволі серйозними - зокрема безпліддя, викидень, передчасні пологи і завмерла вагітність, коли плід помирає всередині жінки.
Хоча презервативи і захищають від цієї інфекції, лікарі стурбовані тим, що бактерії mycoplasma genitalium активно розвивають стійкість до антибіотиків - таких як азитроміцин і доксициклін.
"Мене турбує те, що цей мікроорганізм виробляє все більшу стійкість [проти дії антибіотиків], і інфекція стає все більш поширеною", - говорить Метью Голден, директор програми з боротьби з ВІЛ та ЗПСШ у Сіетлі та окрузі Кінг.
Своєчасна діагностика і раннє лікування, як сподіваються вчені, допоможуть запобігти перетворенню бактерій Mycoplasma genitalium на супербактеріі.

Коментарі

Дописати коментар