Біологія 6 клас


Любі шестикласники! 
Вивчаємо біологію разом. Приєднуйтеся!
😉

Тема: Рослини

Відділ Голонасінні

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОНАСІННИХ:

  • Поява насінини, яка утворюється з насінного зачатка;
    Розмноження насінням має більше переваг, ніж розмноження спорами, оскільки зі спори гаметофіт формується тільки за сприятливих умов, а потім для запліднення необхідна вода. Насінина ж утворюється з насінного зачатка, для її формування не потрібна вода. Насінина містить зародок та невеликий запас поживних речовин.
  • Насінини відкрито лежать на лусках;
    Назва «Голонасінні» виникла тому, що насінні зачатки, з яких формуються насінини, лежать на лусочках абсолютно відкрито. Вони не захищені зав’яззю, як у покритонасінних рослин.
  • Спрощені гаметофіти;
  • Запліднення не залежить від води;
  • Поява головного кореня та потужної стрижневої кореневої системи;
    У вищих спорових існували лише додаткові корені. У Голонасінних з’являється потужна стрижнева коренева система.
  • Потовщення за рахунок деревини;
    Вчені припускають, що рослини відділу Голонасінні походять від деревоподібних папоротей, які вже вимерли. Перші Голонасінні навіть називають «насінними папоротями».

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ГОЛОНАСІННИХ

  1. Гаметофіт. Чоловічий гаметофіт — це пилкове зерно. Воно містить вегетативну клітину, з якої проросте пилкова трубка, та два спермії, вкрите двома оболонками. Жіночий гаметофіт — це ендосперм та архегонії, тобто жіночі органи статевого розмноження. Голонасінним властиве запилення вітром.
  2. Гамети. З гамет, що сформувалися в гаметофіті, утворюється зигота, внаслідок запліднення. Вода для запліднення не потрiбна.
  3. Насінина. Із зиготи формується зародок, який міститься у насінині.
  4. Спорофіт. З насінини розвивається спорофіт. На спорофіті наявні спорангії (пилкові мішки та насінні зачатки), у яких формуються спори.
  5. Спори. Голонасіні — різноспорові рослини. У їх спорангіях формуються різні за будовою спори, зокрема мікроспори, з яких розвиватиметься чоловічий гаметофіт – пилкове зерно, та мегаспори, з яких розвиватимуться ендосперм з архегоніями – жіночий гаметофіт.
Від моменту запилення до моменту запліднення, тобто злиття гамет, зазвичай проходить не менше, ніж півроку.

Різноманітність Голонасінних

До відділу Голонасінні належать шість класів.

РОДИНА САГОВНИКОВІ

Ці Голонасінні рослини схожі на пальми та тривалий час ботаніки відносили саговники до пальм. Вони мають єдину нерозгалужену жилку, ростуть у тропіках.
Автор: Esculapio

РОДИНА ГІНКГОВІ

Родина гінгкові налічує лише один вид – гінкго дволопатеве. Ця рослина є реліктом.
Визначення
Релiкт – це давня рослина, яка була поширена в попереднi геологiчнi епохи, i збереглася до наших днiв.
Зараз гінкго вважається священною рослиною в Японії та Китаї. В перекладі з японської, «гінкго» – це срібний абрикос.
Автор: Kurt Stüber

Клас Хвойні

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСУ ХВОЙНІ

  • Найчисельніший клас Голонасінних
  • Наявність хвої – голчастих листків;
  • Наявність шишок, в яких знаходяться насінні зачатки;
  • Потужний верхівковий ріст;
  • Вітрозапильні рослини;
  • Вегетативне розмноження відсутнє, однак людина навчилася укорінювати живі за допомогою особливих речовин;
  • Наявність смоляних ходів;
Визначення
Смолянi ходи – це тканина, ходи якої заповненi ефiрними олiями, бальзамами та смолами.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ХВОЙНИХ

Рiд Сосна
Характеристика. У рослин формується розлога крона, щороку утворюється нове кільце гілок, тобто нова мутовка гілок. Перше кільце формується на третьому році життя. Порахувати вік сосни можна додавши до кількості кілець гілок два роки.
Представники на територiї України: Сосна звичайна, сосна кримська, сосна гірська

Рiд Ялина
Характеристика. У рослин формується пірамідальна крона. Наявні довгі шишки, які звисають донизу.
Представники на територiї України: Ялина звичайна (смерека)

Рiд Модрина
Характеристика. М’яка хвоя зібрана в пучки. Шишки невеликі та тримаються на гілках кілька років. Модрини – світлолюбні рослини.
Представники на територiї України: Модрина польська, модрина європейська

Рiд Яловець
Характеристика. Невеликі дерева або кущики. В них формуються особливі шишкоягоди – це шишки, які мають м’ясисті луски, а тому схожі на ягоди.
Представники на територiї України: Яловець звичайний, яловець козацький, яловець червоний

Рiд Тис
Характеристика. Кущі або дерева із червоно-сірою корою, у якій відсутні смоляні ходи. Молоді вегетативні органи тису отруйні. Після запліднення в насінини формується принасінник, який спочатку зелений, а згодом набуває жовтого або червоного кольору.
Представники на територiї України:Тис ягідний

Рiд Кедр
Характеристика. Рід налічує усього чотири види. Всі кедри – великі й могутні дерева. Кедр ліванський навіть зображений на прапорі Лівану та зустрічається на півдні України.
Представники на територiї України:Кедр ліванський


Використання Хвойних:

  1. У молодих пагонах, шишках та хвої містяться фітонциди – це біологічні речовини, які вбивають мікроорганізми, тому людина використовує Хвойні для оздоровлення повітря.
  2. Використання у хімічній промисловості для виробництва смоли, спиртів, скипидару, ацетону тощо.
  3. Використання у меблевій промисловості.
90% лісів на Землі мають у своєму складі Хвойні рослини!

РОЗМНОЖЕННЯ ХВОЙНИХ НА ПРИКЛАДІ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ

Сосна – однодомна рослина. На шишках наявні два типи лусок – покривні та насінні луски. Пилкові мішки, тобто спорангії, зібрані у стробіли, з них формуватиметься чоловічий гаметофіт. Насінні зачатки лежать відкрито на лусках жіночих шишок. Жіночий гаметофіт представлений двома архегоніями, всередині яких по яйцеклітині, та ендоспермом. Голонасінним властиве запилення вітром, при якому один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною, а другий – гине. З інших клітин жіночого гаметофіту формується первинний ендосперм насінини. Шишки та пилкові мішки утворюються навесні. Після розсіювання пилку, пилкові мішки опадають. Запилені шишки з червонуватих і м’яких перетворюються на зелені та тверді. Їх луски загинаються та шишка відокремлюється від сосни. Запліднення відбувається через 12–15 місяців після запилення. Коли приблизно через два роки насінина дозріває, шишка стає бурою, її луски відкриваються та насіння висипається. В насінин наявні крилоподібні придатки, як на малюнку, що сприяє їх поширенню вітром. Висипання насінин відбувається приблизно на третій рік після запліднення.

«Вихід рослин» на суходіл

Будова та спосіб життя водоростей відповідали умовам, у яких вони мешкають. У водному середовищі немає потреби у провідних тканинах, адже водорості поглинають розчинені речовини всім тілом, немає різких коливань температур, вода підтримує рослину у певному положенні, а отже, непотрібні механічні тканини. Однак поступово у навколишньому середовищі відбувалися зміни.
Припускають, що окремі ділянки суші то знаходилися під водою, то пересихали, а водорості мали якось пристосуватися до нових умов існування.
Близько 450 мільйонів років тому відбувалися такі процеси:
  1. На прибережних ділянках водойм накопичувався мул. Він став фундаментом майбутніх ґрунтів.
  2. Діяльність водоростей сприяла накопиченню кисню в атмосфері.
  3. Навколо планети утворився озоновий шар.
  4. На деяких ділянках планети сформувався сприятливий клімат – теплий і вологий.
Вважається, що сучасні наземні рослини походять від риніофітів.

Визначення
Ринiофiти – першi наземi рослини. У ринiофiтiв з’являються тканини, стебло, однак вiдсутнi листки та коренi. Це вiддiл вимерлих рослин.

Вищі спорові рослини

Визначення
Вищi споровi рослини — рослини, якi мешкають у наземному середовищi та розмножуються спорами.
Характерні риси:
  • Наявність тканин;
  • Наявність органів;
  • Наявність багатоклітинних органів розмноження;
  • Індивідуальний розвиток починається із зародка;
  • Чергування статевого та нестатевого поколінь;
  • Залежність запліднення від води.
Визначення
Життєвий цикл у вищих спорових рослин — це сукупнiсть статевого й нестатевого поколiнь.
Спорофiт — це нестатеве поколiння.
На ньому наявні багатоклітинні органи нестатевого розмноження – спорангії. У спорангіях формуються спори з гаплоїдним (тобто одинарним) набором хромосом.
Визначення
Гаметофiт – статеве поколiння, особина, в якої наявнi багатоклiтиннi органи статевого розмноження: архегонiї (жiночi органи статевого розмноження) та антеридiї (чоловiчi органи статевого розмноження).
У навколишньому середовищі зі спори розвивається гаметофіт. В архегоніях формуються жіночі гамети – яйцеклітини, а в антеридіях – чоловічі гамети – сперматозоїди. Коли ці дві гамети зливаються, утворюється зигота, з якої розвивається зародок – майбутній спорофіт.

Відділ Мохоподібні

Загальна характеристика:
  1. Будова: таломні пластинчасті, листкостеблові рослини.
  2. Наявність ризоїдів;
Визначення
Ризоїди – коренеподібні вирости покривних тканин стебла.
  1. Наявність покривних та основних тканин;
  2. Переважання гаметофіту над спорофітом. Спорофіт напівпаразитує на гаметофіті.
  3. Основа рослинного покриву боліт і річок, формування покладів торфу.

Найтиповіші представники:

Зозулин льон (рунянка, полiтрих звичайний)


Джерело зображення – www.wikipedia.org
Цей мох має листкостеблову будову та є дводомною рослиною – на одній рослині розташовані архегонії (жіночі статеві органи), а на іншій – антеридії (чоловічі статеві органи). Коли сперматозоїди з антеридію потрапляють на архегоній, вони зливаються з яйцеклітиною та відбувається запліднення. В результаті формується зигота, з якої розвивається зародок – спорофіт. Він паразитує на гаметофіті, а не існує окремо. Ось чому в життєвому циклі мохів переважає гаметофіт.
Спорофіт представлений коробочкою на ніжці. Коробочка прикрита ковпачком і має зубчики, які слугують для розсіювання спор. За сприятливих умов спора проростає та формується протонема, яка нагадує зелену нитчасту водорість. Протонема галузиться, на ній утворюються бруньки, з яких розвиваються або чоловічі, або жіночі гаметофіти.

Маршанція мінлива

Цей мох має пластинчасту (таломну) будову.

Джерело зображення – www.wikipedia.org

Сфагнум


Джерело зображення – www.wikipedia.org
Сфагнові мохи мають листкостеблову будову. Їх листки складаються з двох типів клітин – фотосинтезуючих і тих, що запасають воду. Сфагнум – однодомна рослина, архегонії та антеридії розвиваються на одній і тій самій особині. Сфагнові мохи поширені на болотах, наростають верхівкою, а нижня частина стебла поступово відмирає, однак, занурена у воду, вона не перегниває. Клітини сфагнових мохів виділяють кислоти, які вбивають мікроорганізми і таким чином перешкоджають процесам гниття.
Зверніть увагу, зі сфагнових мохів формуються поклади торфу.

Відділ Плауноподібні

Загальна характеристика:
  • Листкостеблова будова;
  • Поява вегетативних органів: кореня та пагона;
  • Переважання спорофіту над гаметофітом;
  • Усі сучасні плауни – трав’янисті рослини;
  • Формування покладів кам’яного вугілля;
  • Використання у піротехніці, медицині (дитяча присипка «Лікоподій»), ветеринарії, задля боротьби з комахами, які паразитують на домашніх тваринах.
Назва «плаун» виникла завдяки плавучим спорам, що містять до 50% олії. Їх оболонки розриваються з тріском.
На території України мешкає кілька видів плауноподібних, найвідоміші: плаун булаво видний, молодильник озерний, лікоподієла, селагінела, баранець звичайний тощо.
Особливості будови та процесів життєдіяльності плауна булавовидного.

Джерело зображення – «Ботаника» Андреева И.И., Родман Л.С.
Під №1 зображено спорофіт плауна булавовидного: стебло з маленькими листочками, а на верхівці – стробіли – зібрання спорангіїв (№2) у плаунів. Спора (№3) потрапляє в ґрунт і проростає приблизно через три роки, коли вступить у співжиття з грибом.
Зі спори виростає гаметофіт – заросток, на якому наявні архегонії та антеридії. В гаметофіту також є ризоїди, які закріплюють рослину в ґрунті. Із заплідненої яйцеклітини розвивається новий спорофіт.

Відділ Хвощеподібні

Загальна характеристика:
  • Члениста будова тіла;
  • Стебло, просякнуте кремнеземом;
  • Переважання спорофіту над гаметофітом;
  • Усі сучасні хвощі – трав’янисті рослини;
  • Формування покладів кам’яного вугілля;
  • Злісні бур’яни;
  • Хвощ польовий – індикатор кислих ґрунтів.
Особливості будови та процесів життєдіяльності хвоща польового:

Джерело зображення – «Ботаника» Андреева И.И., Родман Л.С.
Літерою «б» позначено бурий спороносний пагін, який з’являється навесні та основна його функція – розмноження. На верхівці цього пагона розташований спороносний колосок. На зображенні позначено щиток зі спорангіями (в), які містять такі спори (г, д). Після дозрівання оболонки спор розриваються на стрічкоподібні елатери – пружинки, які утримують спори групами.
Зі спор формуються гаметофіти. Чоловічий гаметофіт позначено літерою «е», а поряд – жіночий (з). Чоловічу гамету – сперматозоїд – позначено літерою «ж». Після запліднення (злиття сперматозоїда з яйцеклітиною) із зиготи розвивається спорофіт.
Після спороношення весняні пагони відмирають, а формуються літні зелені фотосинтезуючі пагони. Їх також називають вегетативними.
На кореневищах хвощів формуються бульби – видозмінені пагони, у яких відкладається крохмаль. Існує припущення, що ці бульби колись використовувалися в їжу.

Відділ Папоротеподібні

Загальна характеристика:
  1. Видозмінене стебло – кореневище;
  2. Великі перисті листки – вайї;
  3. Скупчення спорангіїв на нижньому боці листка – соруси;
  4. Переважання спорофіту над гаметофітом;
  5. Формування покладів кам’яного вугілля;
До Червоної книги України віднесено: марсилію чотирилисту, вудію альпійську, сальвінію плаваючу, адіантум венерин волос.
Особливості будови та процесів життєдіяльності щитника чоловічого:

Джерело зображення – «Ботаника» Андреева И.И., Родман Л.С.
На малюнку позначено спорофіт (а) з великими листками – вайями. А також сорус на нижньому боці вайї (б), кулясті утворення – це спорангії. Соруси вкриті покривальцем – індузієм.
Під літерою «г» познаечно окремий спорангій, з якого висипаються спори. Після потрапляння спори в ґрунт, з неї розвивається гаметофіт – заросток. Він зображений у нижній частині малюнка ліворуч. В нього наявні ризоїди, які закріплюють заросток у ґрунті. На гаметофіті функціонують зверху архегонії, а внизу – антеридії. Після злиття гамет (запліднення), із зиготи формується новий спорофіт.

Тема: Різноманітність водоростей.


Основні поняття та терміни: водорість, нижчі рослини, вищі рослини, зелені водорості, червоні водорості, бурі водорості, діатомові водорості, агар-агар.

Вивчення нового матеріалу.
Учені вважають, що перші живі організми виникли у водному середовищі близько 1,5 – 2 мільярдів років тому. Це були мікроскопічні організми, які живилися готовими органічними речовинами (гетеротрофно). З часом у деяких з них виробилася здатність до фотосинтезу. Виникли одноклітинні зелені водорості, а потім і багатоклітинні. Завдяки їх фотосинтетичній діяльності вода й атмосфера збагатилися киснем.
1.     Особливості будови водоростей (Розповідь вчителя)
Водорості – автотрофні організми, здатні до фотосинтезу.
Колиска життя водоростей – вода.
Їх тіло не має тканин і не поділене на органи. Воно називається таломом, або сланню.
Рослини з такою будовою об’єднують у групу, яку умовно називають нижчими рослинами.
Розміри слані – від кількох мм до 30-45 м ( у водорості макроцистис).
2.     Порівняльна характеристика водоростей (Клас об’єднується у групи і, працюючи з текстом підручника, кожна група вивчає матеріал відділу водоростей, а потім презентує за допомогою таблиці)
Ознаки
Бурі
Червоні
Зелені
Діатомові
Середовище існування
Живуть у морях, на глибині до 30 м
Живуть у морях, на глибині до 70 м
Живуть у прісних водоймах, морях, у ґрунті, на корі дерев, на снігу та льоді
Живуть у морських та прісних ґрунтах
Тип слані
Багатоклі -тинні
Багатоклі -тинні
Одно- і багатоклітинні
Одноклі -
тинні
Колір хлоропласта
Жовто - буре
Червоне
Зелене
Жовте
Представники
Ламінарія
Порфіра
Хламідомонада хлорела, хара, спірогіра, ульва
Навікула
Метод «Зацікав!»:
-         У давнину до столу царської родини подавали рожеву сіль. Було помічено її позитивний вплив на стан здоров’я людини. Колись таку сіль видобували в озері Рожеве на півдні Російської імперії. Причиною забарвлення солі у рожевий колір була водорість дуналієла.
-         Зелена водорість хлорела привернула увагу не тільки вчених, але й конструкторів космічних кораблів. Саме хлорела була відправлена разом з іншими рослинами і тваринами в космос із метою збагачення кабіни корабля киснем та забезпечення космонавтів їжею.
-         Для життя однієї людини в кабіні космічного корабля достатньо однієї пробірки з водорістю обсягом 10 л. Хлорела так швидко розмножується, що в 1 л води утворюється до 55 г продукту в сухому вигляді.
-         За вмістом білка урожай водорості хлорели з 1 га дорівнює врожаю пшениці з 25 га і врожаю картоплі з 10 га. Цікавим є і те, що врожай хлорели не містить відходів: немає коренів, соломи, листків; усе її тіло – поживний харчовий продукт.
3.   
Узагальнення вивченого матеріалу.
1. Розв’язування ситуаційних задач:
Задача № 1.
Водорості, як і всі рослини потребують сонячного світла, проте багато морських водоростей можуть жити лише на великих глибинах, куди погано потрапляє світло. Ці водорості мають червоне або темно - коричневе забарвлення. Дайте пояснення цьому явищу. (Ці водорості поглинають невидиму частину сонячного спектра, який потрапляє на великі глибини. Тому вони мають таке забарвлення.)
Задача № 2.
Давно помічено, що в північних морях, де вода холодна, водорості ростуть значно краще, ніж в морях південних широт. Поясніть це явище. (В північних морях водорості ростуть краще, тому що в холодній воді розчиняється більше кисню, який потрібний для дихання рослин).
Задача № 3.
Літом багато озер, річок, а також акваріуми, які стоять біля вікон, «зацвітають» - вода в тих втрачає прозорість і стає зеленою. Чому це небезпечно для життя водойм? (Вода «зацвітає» за рахунок розмноження великої кількості водоростей, які заважають проникненню світла в нижчі шари водойм. Це призводить до нестачі кисню на великих глибинах. Це може призвести до смерті живих організмів водойм).
Задача № 4.
У дерев і інших рослин, які ростуть на суші, вода і мінеральні солі пересуваються по судинах деревини знизу вверх (від коренів до листя). Органічні ж речовини пересуваються по судинах лубу від листків до коренів. У водоростей немає провідної системи. Як у водоростей відбувається обмін речовин? (Водорості - нижчі рослини, вони не мають ні коренів, ні стебел, ні листя. Рослина перебуває у воді, клітини поглинають з водою поживні речовини; процес фотосинтезу йде в кожної клітини водорості)

Підсумок уроку.
Отже, ви з вами познайомилися із водоростями, їх різноманітністю та значенням в природі та житті людини. Скористайтес додатком до уроку з теми "Багатоклітинні водорості"
Джерело: Освітній проект "На урок".

ДОДАТОК
Тема: Багатоклітинні  водорості
У багатоклітинних представників зелених водоростей тіло (слань) має форму ниток або плоских листоподібних утворень.
В стоячих і повільно поточних водах часто плавають або осідають на дно слизькі яскраво-зелені грудки. Вони схожі на вату і утворені скупченнями нитчастої водорості спірогири. Витягнуті циліндричні клітини спірогири покриті слизом. Всередині клітин — хроматофоры у вигляді спірально закручених стрічок.
У проточних водоймах часто можна помітити яскраво-зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводних каменів і корчів. Це многоклеточная нитчатая зелена водорість улотрикс. Його нитки складаються з ряду коротких клітин. У цитоплазмі кожної з них розташовані ядро і хроматофор у вигляді незамкнутого кільця. Клітини діляться, і нитка зростає.
Багатоклітинні зелені водорості живуть також у водах морів і океанів. Прикладом таких водоростей може служити ульва, абоморський салат, довжиною близько 30 см і товщиною всього дві клітини.
Найбільш складну будову в цій групі рослин мають харові водорості, що живуть у прісноводних водоймах. Ці численні зелені водорості за зовнішнім виглядом нагадують хвощі. Харовую водорість нителлу, або блестянку гнучку, часто вирощують в акваріумах.
У харових є утворення, які за формою і за виконуваними функціями нагадують коріння, стебла, листя, але за будовою вони не мають нічого спільного з цими органами вищих рослин. Наприклад, до ґрунту вони прикріплюються за допомогою безбарвних гіллястих ниткоподібних клітин, які називають ризоїдами (від грецьких слів «риза» — корінь і «ейдос» — вигляд).

Зелені водорості

Загальна характеристика зелених водоростей:

  • Близько 20 тис. видів;
  • Велика кількість хлорофілу;
  • Одноклітинні, багатоклітинні, колоніальні.
  • Запасна речовина – крохмаль.
  • Різні середовища мешкання;
  • Належать до планктону.
61.png

Різноманітність зелених водоростей

Хламiдомонада

Одноклітинні прісноводна водорість, планктон.

Автор: Sundance Raphael
Клітина хламідомонади оточена пектиново-целюлозною оболонкою (№3). Всередині клітини наявне одне ядро (№5) та великий чашоподібний хлоропласт (№6). Під №4 можна побачити світлочутливе вічко – стигму, воно орієнтує водорість у просторі. Переміщується клітина завдяки джгутикам (№1), в основі яких розташовані дві скоротливі вакуолі (№2), які видаляють надлишок води. На малюнку не позначено піреноїд – білкове утворення, навколо якого накопичуються поживні речовини, зазвичай крохмаль. За сприятливих умов хламідомонада розмножується нестатево, зооспорами. За несприятливих умов хламідомонада розмножується статево – гаметами. Масове розмноження може викликати «цвітіння» води.

Спірогира

Багатоклітинна нитчаста водорість. Всередині клітини підвішене ядро, від якого відходять цитоплазматичні тяжі. Хлоропласти спіралеподібні. Прозора частина – це вакуоля з клітинним соком. Водорість може розмножуватися нестатево (частинами ниток, спорами) або статево (гаметами). Спірогира, як і хламідомонада, прісноводна водорість. Вона мешкає у стоячих водоймах, у товщі води. Часто нитками спірогири живляться риби.

Улотрикс


Автор: T.Voekler
Багатоклітинна нитчаста прісноводна водорість. Вона прикріплюється до дна водойм ризоїдами – коренеподібними виростами. Може розмножуватися вегетативно та є кормом для багатьох риб.

Хлорела


Автор: VladiDamian
Одноклітинна водорість, яка мешкає і в солоних, і прісних водоймах, а також у ґрунті. У хлорели відсутні вічко та джгутики, а розмножується вона виключно нестатево. Ця водорість використовується у харчовій промисловості, з нею проводили досліди в космосі та вважали її «їжею майбутнього», однак незабаром виявилося, що вона виділяє токсичні речовини.

Ульва (зелений морський салат)


Автор: Kristian Peters
Багатоклітинна водорість, яка мешкає у морській воді. Вона вважається найбільшою зеленою водорістю. У багатьох країнах ульва вживається у їжу.

Вольвокс


Автор: Frank Fox
Колоніальний організм (складається з багатьох клітин, подібних за формою і будовою, з’єднаних цитоплазматичними містками).

Діатомові водорості

Загальна характеристика:
  1. Близько 20 тис. видів
  2. Одноклітинні або колоніальні;
  3. Радіальна(через організм можна провести багато осей симетрії) або двобічна симетрія(через організм можна провести лише одну вісь симетрії);
  4. Нестатеве розмноження (поділ клітини навпіл);
  5. Наявність панцира з кремнезему (SiO). Панцир складається з двох половинок, одна з яких накриває іншу. В ньому наявні пори, через які здійснюється зв’язок з навколишнім середовищем. У двобічносиметричних діатомових водоростей наявний шов, завдяки якому вони можуть ковзати, а в радіально-симетричних шва немає, тому вони не рухаються.
  6. Замість крохмалю утворюються краплі олії, завдяки яким організми утримуються у товщі води;
  7. Утворюють поклади діатоміту, доломіту та трепелу. Використовуються людиною для шліфування металів, виготовлення фільтрів і як матеріали для звукоізоляційних матеріалів. Діатомові водорості часто є індикаторами забруднення води.

https://youtu.be/ssRo2_ROvU4

Рiзноманiтнiсть дiатомових водоростей

Навiкула


Автор: Minami Himemiya

Пінулярія


Автор: Minami Himemiya
Ці водорості двобічносиметричні, та є бентосними організмами, тобто мешкають на дні водойм.
Бурі водорості
62.png
Бурі водорості — багатоклітинні, в основному морські, рослини з жовтувато-бурим забарвленням слоевищ.
Їх довжина коливається від мікроскопічної до гігантської (декілька десятків метрів). Слані цих водоростей можуть бути ниткоподібними, кулястими, пластинчастими, кустообразными. Іноді вони містять повітряні бульбашки, що утримують рослину у воді у вертикальному положенні. До грунту бурі водорості прикріплюються ризоїдами або дисковидний разросшимся підставою слані.
В наших далекосхідних морях і морях Північного Льодовитого океану зростає велика бура водорість ламінарія, або морська капуста. У прибережній смузі Чорного моря часто зустрічається бура водорість цистозейра.

Загальна характеристика бурих водоростей:
  1. Виключно багатоклітинні. Угрупування клітин починають нагадувати тканини. Клітини розташовуються двошарово: зовнішній шар – слизистий, клітинні стінки містять пектинові речовини, солі (альгінати), а клітини внутрішнього шару мають целюлозну клітинну стінку.
  2. Запасна речовина – ламінарин, а також відкладаються олії та йод;
  3. Буре забарвлення обумовлене пігментами: коричневими, жовтими та зеленими. Ці водорості поглинають світло на середніх глибинах – 20-30 м;
  4. Мешкають на середніх глибинах;
  5. Наявність органів прикріплення (ризоїди або підошви);
  6. Розмноження вегетативне (частинами талому), нестатеве (спорами, зооспорами, виводковими бруньками) та статеве (гаметами);
  7. Мешкають у морях.
Бурі водорості використовуються людиною у харчовій, хімічній та текстильній. промисловості, медицині, для добування йоду, брому, альгінатів.

Різноманітність бурих водоростей:

Ламінарія (морська капуста)


Автор: Gabriele Kothe-Heinrich
На зображенні – цукриста ламінарія. Вона широко використовується в їжу, а її друга назва – морський салат (зелена ульва – це також морська капуста, але зелена). Клітини ламінарії містять багато йоду. Мешкає ця водорість у морях Північної півкулі.

Фукус


Автор: Stemonitis
У таломі фукусу наявні повітряні міхурі, які забезпечують вертикальне положення великого організму. Він також мешкає у північних морях.

Макроцистіс

Надзвичайно велика водорість. Довжина талому може сягати 60 м, а маса – 150 кг. Макроцистіс мешкає у південних морях.

Саргасум

На честь цього роду назвали море – Саргасове море.
Автор: Graça Gaspar

Червоні водорості
63.png

Червоні водорості, або багрянки, — в основному морські багатоклітинні рослини.
Лише деякі види багрянок зустрічаються в прісних водоймах. 
Розміри багрянок зазвичай коливаються від декількох сантиметрів до метра в довжину (але є і мікроскопічні форми).
За формою червоні водорості дуже різноманітні й вигадливі: ниткоподібні, циліндричні, пластинчасті і кораллоподобные, в різній мірі розсічені та розгалужені. Зазвичай вони прикріплюються до скелях, валунах, штучних споруд, а інколи і до інших водоростей.
Завдяки тому що червоні пігменти здатні вловлювати навіть дуже невелика кількість світла, багрянки можуть рости на значних глибинах. Їх можна зустріти навіть на глибині 100-200 м.
У морях нашої країни широко поширені филлофора, порфіру і ін.

Червоні водорості (Багрянки)

Загальна характеристика червоних водоростей:
  • Здебільшого багатоклітинні організми;
  • Запасна речовина – багрянковий крохмаль;
  • Клітинна стінка містить агар, який робить рослину слизькою на дотик. У деяких багрянок у клітинній стінці накопичуються мінеральні солі, завдяки яким рослини ніби кам’яніють;
  • Розмноження вегетативне (частинами слані), нестатеве (спорами) та статеве (гаметами);
  • Відсутні джгутикові стадії;
  • Наявність пігментів фікобілінів, завдяки яким ці водорості поглинають сині та фіолетові промені;
  • Мешкають на глибинах 200-250м.
Червоні водорості використовуються у харчовій промисловості та медицині, з них добувають агар.

Різноманітність червоних водоростей:

Порфіра (червоний морський салат)


Автор: Anonymous Powered
Схожа на платівки з хвилястими краями. Живе у північних і південних морях. Народна назва – червоний морський салат, адже порфіра вживається у їжу.

Кораліна

Поширена в усіх морях, зокрема й у тропічних. Схожа на кущик. Талом кораліни просочений вапняком (СaCO). З кораліни виготовляють медичні препарати для лікування печії.

Філофора


Автор: Thiotrix
Схожа на кущики. В Україні з неї добувають «чорноморський агар», який використовується у промисловості та мікробіології. З філофори також добувають йод.

Механізм подвійного запліднення

Визначення
Заплiднення – це процес злиття статевих клiтин (гамет).
Для рослин властиве подвійне запліднення, яке у 1898 р. було відкрито професором Київського університету – Сергієм Гавриловичем Навашиним.
Коли пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки, вегетативна клітина проростає та утворюється пилкова трубка, але залишаються ще два спермії, тобто дві гамети з гаплоїдним (одинарним) набором хромосом. Вони потрапляють до насінного зачатку крізь пилковхід. Тут один зі сперміїв зливається з яйцеклітиною – запліднює її, утворюється зигота.
Визначення
Зигота – це диплоїдна клітина (в ній міститься подвійний набір хромосом).


Із зиготи розвиватиметься нова рослина. Другий спермій зливається з диплоїдною центральною клітиною, в результаті чого утворюється клітина з триплоїдним (тобто потрійним) набором хромосом. З цієї клітини сформується ендосперм, що мітить запас поживних речовин для розвитку зародка. Із покривів (інтегументів) насінного зачатка сформується насінна шкірка, а із зиготи – зародок нової рослини.







































Плід

Визначення
Плід – це репродуктивний орган покритонасінних рослин. Плід складається з оплодня та насіння.
Оплодень (перикарпій) – це зовнішня частина плоду, його стінка.
Оплодень формується зі стінок за’язі. Він складається з трьох шарів:
  • зовнішнього (екзокарпію);
  • середнього (перикарпію);
  • внутрішнього (ендокарпію).
Визначення
Зовнішній шар – це тоненька плівка, пігменти якої надають забарвлення плоду. Середній шар може бути соковитим і м’ясистим або здерев’янілим. Внутрішній шар може бути плівчастим, дерев’янистим, шкірястим тощо.
За консистенцією оплодня плоди класифікують на соковиті та сухі. У соковитих плодах у середньому шарі оплодню накопичуються поживні речовини, вода та вітаміни. А у сухих плодах мезокарпій зазвичай дерев’яніє.
Плоди також класифікують на однонасінні та багатонасінні, залежно від кількості насінин.

Соковиті плоди

Визначення
Соковиті плоди – плоди, оплодень яких містить 70-80% води.
ПлідХарактеристикаПредставникиЗображення
КістянкаОднонасінний; ендокарпій здерев’янілий, мезокарпій – соковитий, а екзокарпій – тоненька шкірочка.Вишня, глід, слива, кокосова пальма, персик
Багатокістянка (складна кістянка, збірна кістянка)Плід формується у квітках з великою кількістю маточокМалина, ожина
ЯгодаБагатонасінний плід, у якого зовнішній шар шкірястий, а середній і внутрішній – соковиті.Помідор, смородина, картопля, виноград, (банан)
ЯблукоБагатонасінний плід; наявні плівчасті камери з насінням, які формуються внаслідок розростання квітколожа.Айва, яблуко, груша, горобина
ПомаранчаБагатонасінний плід; зовнішній шар – шкірястий, багатий не ефірні олії, середній шар – білий та губчастий, сухий, а внутрішній – соковитий.Апельсин, лимон, мандарин
СуничинаБагатонасінний плід; утворюється в результаті розростання квітколожа.Суниця, полуниця
ГарбузинаЗовнішній шар дерев’яніє, а середній і внутрішній залишаються соковитими та м’ясистими.Гарбуз, арбуз, огірок, диня

Визначення
Супліддя – плід, який під час формування зростається з іншими плодами із суцвіття. Супліддя властиве буряку та ананасу, шовковиці.

Сухі плоди

Визначення
Сухі плоди – це плоди, оплодень яких зазвичай здерев’янілий та містить незначну кількість води. Серед сухих плодів розрізняють нерозкривні однонасінні та розкривні багатонасінні.

Сухі нерозкривні однонасінні плоди

ПлідХарактеристикаПредставникиЗображення
ЗернівкаОплодень та насінина зростаютьсяЖито, пшениця, ячмінь, кукурудза
Сім’янкаОплодень та насінина не зростаютьсяСоняшник, череда, кульбаба, жоржина
ГоріхЗдерев’янілий оплодень, що не зростається з насіниноюГречка, ліщина, бук

Сухі розкривні багатонасінні плоди

ПлідХарактеристикаПредставникиЗображення
БібРозкривається двома стулками, до яких прикріплюється насінняГорох, квасоля, люпин, акація
СтручокНасіння кріпиться не до стулок, а до перегородки між нимиКапуста, гірчиця, редька
СтручечокЗа будовою подібний до стручка, але значно коротшийТалабан, грицики
ЛистянкаРозкривається лише по одному швуСокирки, магнолія, півонія
КоробочкаРозкривається по-різному: поздовжніми тріщинами, дірочками, кришечками тощоМак, блекота, дурман

Способи поширення плодів і насіння

  • Вітром (анемохорія): в плодів і насіння невелика маса, інколи наявні крилоподібні вирости. Так поширюються плоди та насіння берези, клену.
  • Водою (гідрохорія): завдяки виростам, заповненим повітрям, плоди та насіння цих рослин не тонуть. Так поширюються плоди стрілолисту, осоки.
  • Тваринами (антропохорія): завдяки шипам та гачечкам насіння та плоди прикріплюються до шерсті тварин або одягу людини. Таким чином поширюються плоди та насіння в омели, лопуха.
  • Саморозкидання (автохорія): скажений огірок, люпин, караган самі розповсюджують своє насіння.






























Розмноження кімнатних рослин
Рослини відносяться до живих істот, тому для їх росту і розвитку за ними потрібно доглядати, їм необхідні світло і тепло, їх потрібно поливати і рихлити землю.

А ось як можна розмножувати рослини способом живцювання:

Для такого способу розмноження необхідно нарізати живці та поставити їх у воду, поки вони не пустять корінці. Після того, як на рослинах з’явиться коріння, їх можна пересадити у горщик.




Якщо у вас вдома багато рослин, то для того, щоб не забувати про їх індивідуальні особливості, дуже зручно мати паспорт на кожну рослину.

Ось як може виглядати такий міні-паспорт:




Десять найвищих дерев планети


Джерело: Цікаво знати. Світ цікавих фактів

Натискаємо

Тема: Бактерії
Загальна характеристика бактерій.
Які організми, що мають клітинну будову, вважають найменшими? (Найменшими організмами, що мають клітинну будову, с бактерії Діаметр бактеріальної клітини в середньому дорівнює одному мікрометру)
Як на вашу думку, може називатись наука, що займається вивченням бактерій? (Вивченням бактерій займається наука, яка називається мікробіологія. В 1г грунту може міститися до 100млн. бактерій, а Ісм. куб. щойно здоєного молока - понад 300млн. Задумайтесь, яка це фантастична кількість! Бактерії приносять людям величезну користь, оскільки можуть виробляти багато корисних речовин, і завдають багато шкоди, бо викликають смертельні хвороби. )
Які ознаки властиві живим організмам? Якщо бактерії ми відносимо до живих організмів, то чи потрібен їм кисень для дихання?
 Більшість бактерій може обходитись без кисню.(анаероби) .А ті що дихають киснем – аероби.
 Деякі з них пристосувалися до життя навіть у воді ядерних реакторів. їхні спори не гинуть від опромінення. Також їх можна знайти і в гейзерах, і в кратерах вулканів, і під пятиметровою товщею льоду..
Чим живляться бактерії?
 Виявлено і такі бактерії, які живляться мармуром, цеглою і асфальтом, руйнуючи тим самим автошляхи, пам'ятники, будівлі. Японськими вченими було виявлено групу бактерій, яким абсолютно не шкодить отрута. Від такої отрути гинуть гризуни, доза її у половину міліграма смертельна для людини. А ґрунтові бактерії живляться цією отрутою, і це не шкодить їхній життєдіяльності. Бактерії не можна побачити неозброєним оком, оскіль­ки вони мікроскопічно малих розмірів: лише в чотирьох краплях води — близько трьох мільярдів бактерій. Розмножуються вони з фантастич­ною швидкістю. За 6 годин з однієї бактерії може утворитися півмільйона нащадків. Протягом доби маса нащадків однієї бактерії може досягти 1 млн. 800 тисяч кілограмів, а через тиждень вона може дорівнювати масі земної кулі.
Чому в природі немає стільки бактерій?

 Існують обмежуючі фактори (нестача їжі, вологості, отруйна дія продуктів виділення тощо) затримують розмноження бактерій або зовсім зупиняють його.
Значення бактерій у житті людини, у побуті .

Проблемні запитання.
 Подумайте, чому на кожному продукті, який ви купуєте в магазині, на етикетці є напис: "Вжити до ..." або "Термін зберігання ..." Що ви знаєте про те, як подовжують термін зберігання продуктів? Чому ваша мама і бабуся весь час наголошують на тому, щоб ви мили руки після вулиці, відвідування туалету та перед їжею? Як ви думаєте, чи є в організмі людини якийсь природний бар'єр проти проникнення бактерій?

Зі спостережень за щоденними подіями, що відбуваються навколо нас удома, школі, магазині чи на вулиці, вам, напевне, добре відомий той факт, що продукти харчування не можна зберігати нескінченно довго. Усі вони мають певний термін придатності, іншими словами, тільки впродовж якогось часу їх можна вживати у їжу, а після закінчення цього терміну продукт втрачає смак, колір, запах, тобто змінює свої якості й навіть може бути отруйним. Термін придатності залежить від багатьох чинників. По-перше, від того, якого походження даний продукт, тобто яким чином він отриманий. Наприклад, якщо це молоко чи кисломолочний продукт (кефір, ряжанка, сир чи масло), то вони зберігаються лише декілька днів, і то лише за умов низької температури, тобто у холодильнику.
Чому так відбувається? Тому що у молоці і, відповідно, продуктах, отриманих з нього, міститься надзвичайно велика кількість різноманітних бактерій, і в цих продуктах багато води. За таких умов у бактерій постійно відбуваються процеси життєдіяльності, і молочний цукор перетворюється на молочну кислоту, продукт скисає. Вам відоме молоко довготривалого зберігання (Т-молоко). Його отримують у результаті теплової обробки молока в стерильних умовах. За таких умов усі бактерії гинуть, і Т-молоко може зберігатися набагато довше за звичайне.

Як же слід купувати та зберігати продукти ?
Вам потрібно запам'ятати, що кожен продукт потребує відповідних умов зберігання і може зберігатися обмежений час. Тому при покупці слід уважно читати, що написано на етикетці, чи не закінчився для нього термін використання, і вдома зберігати його там, де вказано і при потрібній температурі. Бактерії, які псують продукти харчування, є бактеріями-сапрофітами, оскільки вони харчуються вже неживими частинками рослин і тварин (за визначенням біологічного словника).

Методичний матеріал до проекту „Знайомі незнайомці” 
Спостереження за швидкістю розмноження мікроорганізмів.
Матеріали й обладнання: предметні скельця, пробірка, мікробіологічна петля , спиртівка, розчин фіолетових чорнил (1:5) з водою,  кристалізатор, промивала з водою, бульйон, фільтрувальний папір, імерсійне масло.
     Методика виконання:
1.      Свіжий прозорий бульйон наливають у пробірки, одну залишають для контролю, а в інші додають по шматочку ґрунту. Залишають при кімнатній температурі.
2.      Через добу бульйон мутніє, що свідчить про нагромадження в ньому бактеріальних клітин ( у 1 мл бульйону знаходиться 1 млрд. бактерій – про це свідчить поява помутніння).
3.      На заздалегідь приготоване предметне скельце наносять краплю бульйону.
4.      Препарат висушують, фіксують, а потім фарбують (2-3 хв.)
5.      Фарбу змивають водою, потім мазок висушують на повітрі.
6.      При розгляданні препарату (з іммерсією), спостерігається велика кількість мікроорганізмів. 

Учні теоретично вивчають за допомогою Інтернету та довідкової літератури мікрофлору ґрунту, води, повітря та тіла здорової людини. Дізнаються про симбіоз та його форми. Важливі особливості хвороботворних мікроорганізмів.


Цікаво знати

Всюдисущі бактерії. Царство Дроб'янки. Відділ Бактерії


У природі та житті людини бактерії відіграють як позитивну, так і негативну роль. Існують бактерії, які розмножуються в середовищі, багатому на вуглеводневі сполуки і позбавленому кисню. Вони можуть жити за рахунок нафти і нафтових газів. Завдяки цим бактеріям геологам вдається легше виявити ці корисні копалини. Вони беруть проби ґрунту й підземних вод. У пробірках бактерії утворюють великі колонії - це доводить, що в надрах є нафта.

Велике значення мають бактерії у якості живих фільтрів. Для очищення річок від шкідливих відходів використовують бактерії, які живляться фенолом. Цей спосіб застосовують і для очищення стічних вод коксохімічних заводів. На одному з заводів Німеччини було створено багатошаровий фільтр для очищення газів з неприємним запахом. Для фільтру було відібрано штам бактерій, які знищують запахи. Забруднене повітря проходить крізь такий фільтр і позбавляється запаху. Такі установки можна використовувати на тваринницьких фермах.

Часто трапляється, що вологі купи зерна, сіна, торфу, ганчір'я самозаймаються. Цю "роботу" виконують бактерії, які виділяють під час розмноження і життєдіяльності велику кількість тепла. Це тепло використовують для обігрівання теплиць і парників.

Азотфіксатори

Азот є одним з основних складових елементів органічної речовини, яку утворюють зелені рослини. Від кількості азоту залежить родючість ґрунтів та продуктивність рослин. У повітрі міститься близько 78% вільного азоту. Однак атмосферний азот рослини не можуть засвоювати. Для того, щоб азот став доступним для живлення рослин, його повинні перетворити на такі сполуки азотфіксуючі бактерії, а тому присутність азотфіксуючих бактерій свідчить про родючість ґрунтів. Давно було помічено, що після вирощування бобових культур родючість ґрунту значно зростає. Вперше це явище вивчив та описав вчений С. Виноградський у 1895 р. Він виділив з ґрунту азотфіксуючі бактерії і назвав їх на честь видатного французького бактеріолога Л. Пастера "клостридІум пас-теріанум". Розвиток цих бактерій відбувається у безкисневому середовищі, але в присутності інших бактерій - аеробних та анаеробних, які здійснюють у природі азотфіксацію. Азотфіксуючі бактерії живуть у ґрунті. З розвитком кореневої системи рослин, на яких вони оселяються, активність цих бактерій в зоні діяльності коренів посилюється. До коренів стягуються переважно ті азот-фіксатори, які у процесі еволюції пристосувалися до співжиття з відповідними видами рослин. Вони нагромаджуються в молодих тканинах головного та бічних коренів. Там вони інтенсивно розмножуються поділом, утворюючи так звані інфекційні нитки. Під впливом життєдіяльності бактерій клітини кореня розростаються у кулясті бульбочки, де в клітинах рослини-господаря нагромаджуються колони азотфіксуючих бактерій. Такі бактерії називають бульбочковими. Формування бульбочок триває від чотирьох до десяти днів. Бактерії проникають у тканини рослини-господаря і примушують їх інтенсивно ділитися, утворюючи бульбочки. Тут бактерії концентруються і живляться за рахунок виділень рослини-господаря, а самі вони приносять користь цій рослині, зв'язуючи атмосферний азот у легкі для засвоєння рослиною сполуки. Азотфіксуючі бактерії вступають у симбіоз переважно з рослинами з родини Бобові.

Синьо-зелені водорості

Царство Дроб янки. Відділ Ціанобактерії

Ціанобактерії живуть на ґрунті, корі дерев, каменях, у снігу, гарячих гейзерах, де температура сягає 80-93°С. Часто можна спостерігати "цвітіння" ґрунту восени. Його викликають переважно синьо-зелені водорості (відділ Ціанобактерії). Їх чисельність сягає від 2,6 до 33 мільйонів на гектар. Дослідженнями встановлено, що синьо-зелені водорості здатні фіксувати азот з повітря. Вони збагачують ґрунт цим незамінним елементом мінерального живлення рослин. Синьо-зелені водорості є справжніми ворогами водойм. Щоліта відбувається спалах росту чисельності одноклітинних водоростей, які створюють великі скупчення, утворюючи місцями на воді шар 10-15 см завтовшки. Після відмирання вся ця маса починає гнити, що спричинює отруєння води та повітря.

Спіруліну, представника відділу Ціанобактерії, використовують у харчовій промисловості. Вона містить 60-68% білка, а це в три рази більше, ніж його містить м'ясо тварин. У лабораторіях Франції і Мексики спіруліну розводять штучно. За рік з гектара плантацій спіруліни можна зібрати 40-45 т водоростей, які містять 25 т білка. Ця водорість входила до харчового раціону стародавніх ацтеків. У наш час спіруліну використовує в їжу населення деяких районів Африки і Мексики.

Чи знаєте ви?..

• На рибі і м'ясі інколи з'являється велика кількість нешкідливих бактерій, які виділяють зеленувато-голубе світло. Німецький вчений Е.Дюбуа-Реймон розводив колонії бактерій, які світились, в чашках з поживним середовищем (агаром). Він зумів за допомогою цих бактерій освітити велику кімнату світлом, подібним до яскравого місячного. Вечорами при цьому світлі можна було читати.

• Деякі бактерії проникають в організм людини разом з їжею, водою і повітрям, поселяються там і викликають різні захворювання. Такі бактерії називаються хвороботворними.

• Антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин) згубно діють на хвороботворні бактерії, рятуючи життя мільйонів людей. Виявилося, що дія антибіотиків ослаблюється при їх безконтрольному застосуванні, тому що бактерії стають стійкими до лікарських препаратів.

На тілі людини чи тварин завжди міститься безліч бактерій. Особливо багато їх на шкірі тих людей, які не дотримуються правил гігієни. Полюбляють бактерії й слизові оболонки ротової порожнини, носа, дихальних шляхів, кишечника людини.


Гра "З життя вивчених одноклітинних організмів".
 Уявіть  себе одноклітинними організмами, мешканцями водойми, що розмірковують над «своїм» життям. 

Кожен не раз спостерігав, як «цвіте» вода у калюжах і ставках. Вода стає яскраво-зеленого кольору. Якщо набрати цю воду у стакан і подивитися на світ, то можна побачити в ній безліч дрібних організмів. Деяких з них ми не можемо розглянути неозброєним оком. Їх видно лише під мікроскопом. Тоді ви будете споглядати дивовижний світ різних тварин, які відрізняються за формою і будовою і являють собою зелені кульки, нитки, пластинки. Такі рослини мають просту будову і називаються водоростями. Середовищем існування водоростей є вода: ставки, річки, моря, озера, океани. Тільки мала частина представників цієї групи рослин можуть жити на суші в місцях з підвищеною вологістю.



№1.РОСЛИНОПОДІБНИЙ ОРГАНІЗМ (АВТОТРОФ)

Особливості

Хлорела невибаглива до умов існування і завдяки простому життєвому циклу здатна до інтенсивного розмноження, тому є космополітом: у прісних водоймах, морях, ґрунті .
Хлорела служить також індикатором забруднених водойм. Її використовують в якості біологічної очистки каналізації стічних вод та природних водних об'єктів. Із-за унікальних будови і функцій на «крихітку» покладено величезні надії, і проста зелена водорість з успіхом їх виправдовує.
Це гігантський постачальник кисню в атмосферу. У водному середовищі вона також є незамінною, зокрема, відповідає за наповнення поживними речовинами, що, відповідно, дозволяє накопичити достатньо енергії для живих організмів. Своїм зеленим кольором вона зобов'язаний, присутнього у ній хлорофілу. Для унікального процесу фотосинтезу їй необхідні, як і будь-якого іншій рослині, вода, вуглекислий газ і сонячне світло. 
Хлорела – це мікроскопічна водорість. Розмір тіла (слані або таллома) нижчого рослини становить 2 і більше мікрона. Її можна розглянути тільки під мікроскопом. Позиціонується як самостійно функціонуючий організм, представлений однією-єдиною кліткою. Хлорела настільки мала, що в 1 кубічному сантиметрі води може розміститися до декількох мільйонів подібних представників флори.
На думку вчених, представники саме цієї найбільш великої групи водоростей (існують ще бурі, червоні, золотисті та інші) є предками сучасних вищих рослин. Дивна одноклітинна хлорела не тільки цим. У 1960 році вона одна з перших побувала в космосі. Хлорела – це вид рослин, який є незмінним супутником моряків на підводних човнах. Біологи відносять даний його до сімейства хлорелловых (Chlorellaceae). Найбільш поширеною вважається Chlorella vulgaris.
Спосіб розмноження
Розмноження хлорели відбувається виключно безстатевим способом, в сприятливих умовах, шляхом ділення клітини навпіл. Відповідає за цей складний процес ядро. Попередньо, на етапі підготовки клітини до розмноження, її органи подвоюються. Вона збільшується в розмірах, потім зовнішня оболонка розтягується і розривається. З однієї материнської виходять дві дочірні клітини. На якийсь час у циклі хлорели настає перерва, а потім все повторюється заново.
Результат пошуку зображень за запитом "Хламідомонада"

№2 РОСЛИНОПОДІБНИЙ ОРГАНІЗМ (АВТОТРОФ)

Особливості

у ВОДОЙМАХ, що добре прогріваються (калюжі, стічні канави) часто мешкає одноклітинна зелена водорість хламідомонада У таких водоймах вони швидко розмножуються та викликають «цвітіння» води. Оскільки при живленні клітини хламідомонад поглинають розчинені органічні речовини, вони тим самим сприяють процесу очищення забрудненої води (самоочищенню). Також розвиваються у ґрунтах та морських водоймах.

Назва цього організму складається з двох іноземних слів. У перекладі на російську мову «монада» означає найпростіший організм, «хламида» - одяг, тобто дослівно - найпростіший організм, покритий оболонкою (одягом). Якщо розглядати цю водорість під мікроскопом, то хламідомонада виглядає як невелика кулька зеленого кольору. Ця водорість пересувається з великою швидкістю за допомогою двох джгутиків, розташованих у неї на передньому кінці.

Всі хламідомонади складаються з єдиної клітини. Зовні вона має прозору оболонку, під якою знаходиться протоплазма до укладеного в ньому ядра. Хламідомонада має форму чаші та забарвлена в зелений колір, тому що в ній знаходиться зелене тіло - хроматофора. У зв'язку з наявністю хлорофілу хламідомонада харчується і утворює органічні речовини, як і всі зелені рослини. Ця водорість всією поверхнею оболонки поглинає розчини мінеральних солей і вуглекислий газ з атмосферного повітря. При реакціях перетворення вуглекислого газу і води на світлі в хроматофорі хламідомонади утворюється крохмаль і інші органічні речовини. Дихання водорості, так само, як і інших живих організмів, здійснюється при поглинанні кисню, розчиненого у воді.

Значення

Головне багатство хлорели для людини становить її фантастичний складу. Як показали дослідження біохіміків, внутрішнє середовище її клітини майже наполовину складається з білка, 1/3 частина – з цукру. Білка в хлорелле майже в 6 разів більше, ніж у пшениці. Крім цього, вона містить вітаміни, жири, мінеральні солі та інші органічні речовини. Причому склад водорості є величиною непостійною, він може змінюватися залежно від умов її утримання. Отже, вирощування хлорели в штучно створених резервуарах або в домашніх умовах може значно змінити рослина. Наприклад, з допомогою певного освітлення керують компонентами складу клітини, ставлячи необхідні показники.
Хлорела - це Водорість хлорела

Застосування

В Японії та інших країнах хлореллу широко застосовують в якості корисної добавки до їжі. Її випуск налагоджено в самих різних видах (екстракту, порошку, таблеток). У кожної фармацевтичної форми існують свої конкретні переваги, тому перед вживанням потрібно ознайомитися з інструкцією по застосуванню. Медичні препарати, що містять у своєму складі зелену водорість, підвищують імунітет. Ведеться тестування і моніторинг використання її в якості лікування хворих на рак. Хлорела, застосування якої сприяє поліпшенню роботи дріжджів, часто використовується у хлібопекарському виробництві. Такі вироби виходять пишними, смачно пахнуть і довго не черствіють. Завдяки активному розмноженню в 1 літрі води може утворюватися до 60 грам водорості в чистому залишку. Людині достатньо буде 500 грам в добу поживних речовин, що містяться в хлорелле. Відповідно, посудину на 10 літрів, населений зеленими водоростями, може повністю задовольнити потребу людини, що знаходиться в замкнутому просторі, не тільки в їжі, але і кисень для дихання і життєдіяльності. 
Виявилася незамінною хлорела у складі комбікормів для великої рогатої худоби, свиней, птахів, риб і навіть бджіл. Урожай пшениці або картоплі значно поступається «урожаю» водорості з рівноцінною плантації. Примітно і те, що від неї немає відходів - ні соломи, ні листя, ані коріння. Всі її маленьке тільце – це одні суцільні поживні речовини.

Хлорела - це Водорість хлорела

Спосіб розмноження

Розмноження хламідомонади відбувається двома способами. Ще простіше - поділ організму хламідомонади спочатку на дві клітини. Потім кожна з новостворених клітин ділиться ще на дві, можливо ще поділ. Так, одна хламідомонада дає початок чотирьом або восьми клітинам. Всі вони починають самостійне життя і збільшуються незабаром до розмірів дорослої водорості. Цей тип розмноження способом простого поділу клітини носить назву безстатевого розмноження.
Другий спосіб розмноження складніше описаного вище. Спочатку хламідомонада ділиться на безліч невеликих рухливих клітин, кожна з яких має джгутик. Такі клітини з'єднуються парами в області передніх країв - «носиками», потім їх протоплазми зливаються. Кожні з цих двох клітин утворюють новий організм, який покривається міцною оболонкою. Це дає можливість хламідомонаді виживати в несприятливих умовах (при низькій температурі і зниженій вологості). Після закінчення періоду спокою при настанні сприятливих умов для життя з клітини (суперечки) з'являється кілька кліток. Юні хламідомонади, залишивши оболонку материнської клітини, перетворюються на дорослих хламідомонад. Цей тип розмноження, коли дві клітини з'єднуються, а утворюється нова клітина та знову ділиться на кілька кліток, іменується статевим розмноженням.

№ 3 ТВАРИНОПОДІБНИЙ ОРГАНІЗМ
ЕВГЛЕНА ЗЕЛЕНА (МІКСОТРОФ)

Особливості

Але є особливо «хитрі» організми. Погодьтеся, умови для фотосинтезу є не завжди. Засуха або нестача світла – серйозні перешкоди для його протікання. А бувають випадки відсутності готових органічних речовин. Було б дуже зручно бути і автотрофом, і гетеротрофом одночасно – створити мікс із способів харчування. Але чи це можливо? Звичайно. Миксотрофы – так називаються такі організми, які мають хлоропласти, і здатність до поглинання готових речовин. Яскравий приклад тому – одноклітинна эвглена зелена.
Результат пошуку зображень за запитом "ПОРІВНЯННЯ ОДНОКЛІТИННИХ ВОДОРОСТЕЙ"

  • Одноклітинні організми – це організми, які складаються лише з однієї клітини, у якій здійснюються всі необхідні життєві функції, притаманні багатоклітинним організмам. 
  • Одноклітинні організми, зазвичай, мають малі розміри, тобто є мікроорганізмами.

СТАРТ. ПЕРЕВІР СЕБЕ
Виберіть одну правильну відповідь:

1. Хламідомонада й хлорела на світлі живляться: а) готовими органічними речовинами, які вони вбирають з води; б) за допомогою фотосинтезу.
2. Нерухомий спосіб життя веде: а) хламідомонада; б) хлорела; в) евглена зелена; г) амеба протей; д)інфузорія туфелька.
3. Хлорела розмножується за допомогою спор: а) рухомих; б) нерухомих.
4. До автотрофів відносять:
A) амебу протей;
Б) трипаносому;
B) евглену зелену;
Г) інфузорію-туфельку.
5. До одноклітинних рослин належить:    А хламідомонада           Б інфузорія-туфелька           В амеба протей
6. У хламідомонади вічко виконує функцію: А орієнтації в просторі                  Б виділення продуктів життєдіяльності        В руху      Г накопичення поживних речови
7. Хламідомонада розмножується:
А тільки нестатево                Б статево і нестатево                  В тільки статево        Г тільки вегетативно 
8.Хлорела мешкає:
А у прісних водоймах              Б у ґрунті            В у морях
    Г у прісних водоймах, морях і ґрунті   
9. Регулюють внутрішньоклітинний тиск у клітині хламідомонади:
А травні вакуолі                  Б скоротливі вакуолі             В джгутики                 Г вічко і ядро

ВПРАВА "НІМИЙ МАЛЮНОК" .НАЗВИ ОРГАНІЗМИ.


Результат пошуку зображень за запитом "ХлОРЕЛА"
Результат пошуку зображень за запитом "ЕВГЛЕНА ЗЕЛЕНА"
Результат пошуку зображень за запитом "Хламідомонада"

Результат пошуку зображень за запитом "ХлОРЕЛА"
Результат пошуку зображень за запитом "Хламідомонада"
Результат пошуку зображень за запитом "Хламідомонада"

НАЗВИ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ:
Результат пошуку зображень за запитом "ХлОРЕЛА"



ВПРАВА  «Закінчи речення».

  1. До одноклітинних рослин належать… (хлорела, хламідомонада).
  2. Хламідомонада має один хлоропласт… (чашоподібної) форми.
  3. Хламідомонада рухається за допомогою… (джгутиків).
  4. Зовні хламідомонада вкрита… (клітинною стінкою).
  5. Клітини хлорели… (кулястої) форми.
  6. Вони не мають… (джгутиків, вічок).
  7. Хлорела розмножується… (нестатевим способом).
  8. Спосіб живлення одноклітинних рослин — … (автотрофний).
  9. Статеве розмноження хламідомонади здебільшого спостерігають… (за настання несприятливих умов).


ІНШІ ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ:

Одноклітинний організм
Архейський період - теперішній час

Валонія пузата, вид водоростей з діаметром, зазвичай, в діапазоні від 1 до 4 сантиметрів і є найбільшим видом серед одноклітинних


Тема 2. Одноклітинні організми. 





Евглена зелена
амеба  
інфузорія 


- одноклітинні тварини (середовища існування, процеси життєдіяльності, будова, роль у природі). 

Найпростіші
Особливості будови
Життєдіяльність
Амеба протей
Одноклітинний організм із непостійною формою тіла, що пересувається з допомогою псевдоподій. Має відносно великі розміри (0,2–0,5 мм). У клітині є скорочувальні вакуолі
Живе у водоймах зі стоячою водою й мулистим дном на поверхні дна. У разі пересихання водойми інцистується
Евглена
зелена
Одноклітинний організм із постійною формою тіла, що пересувається з допомогою джгутика. Має невеликі розміри (0,05–0,06 мм). У клітині є скорочувальні вакуолі. У цитоплазмі є хроматофори, що здійснюють фотосинтез
Живе у водоймах зі стоячою водою й мулистим дном у товщі води. У разі пересихання водойми інцистується. Для неї характерний змішаний тип живлення. На світлі вона живиться з допомогою фотосинтезу, а в темряві — гетеротрофно, поглинаючи крізь мембрану клітини розчинені органічні речовини
Інфузорія-
туфелька
Одноклітинний організм із постійною формою тіла, схожою на туфельку, що пересувається з допомогою війок. Має середні розміри (0,18–0,31 мм). У клітинці є скорочувальні вакуолі,клітинний рот і два ядра (вегетативне й генеративне)
Живе у водоймах зі стоячою водою й мулистим дном

Лабораторне дослідження3 
Спостереження інфузорій





Тема: Клітина\Будова клітини на світлооптичному та електронно-мікроскопічному рівнях.





 Утворення нових клітин. Мітоз.





Надходження речовин в клітину
Викачати презентацію:
https://drive.google.com/file/d/0B396LiPlKh3Zblp2R0ZtTGY4emM/view?usp=sharing

Рух цитоплазми в клітині

                                                             
                                                            
                                                                 Модель клітини



Чудо в клітині.
"Клітина- космос".

Рух цитоплазми в рослинній клітині

Тваринна клітина (глікокалікс)

Коментарі