Курс за вибором "Життя рослин" 7 клас

Різноманітність рослин різних кліматичних зон.

Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. 

Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%B0

Рослинний світ

Природні зони України.

У межах рівнинної частини України виділяють три зони:

• мішаних хвойно-широколистих лісів;

Переважають соснові, дубово-соснові та дубово-грабові ліси. Є значні ділянки дубово-липових, вільхово-березових і ясенево-вільхових лісів. У лісах чітко виділяється ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній, підлісок, — кущі, нижній — трав'янисті рослини, гриби. У північній частині переважає сосна звичайна і дуб звичайний. Південніше частішають в лісах граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Серед підліску зустрічається ожина, шипшина, барбарис, ліщина, малина. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця. Навесні в лісі першими зацвітають підсніжники, проліски, ряст, анемони. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, сон-трава. Влітку під деревами вегетують лише вологолюбні, тіньовитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів. Восени дерева скидають листя, більшість трав'янистих рослин відмирає. Опале листя і відмерлі рослини утворюють лісову підстилку, яка затримує вологу в ґрунті.

• лісостепу;

Рослинність представлена лісовими і степовими видами. Лісистість території більша у західній частині; там вона досягає 15% (середня лісистість — 12,5%). Ліси збереглися в долинах річок та межиріччях. Вони ростуть на сірих лісових ґрунтах та деградованих чорноземах (в яких зменшився вміст гумусу, і вони стали менш родючими), що раніше були під степами, а потім позаростали деревами. Лісоутворюючими породами зони є дуб, граб, бук, клен, липа. У заплавах рік ростуть берест, вільха, верба. На піщаних берегах Дніпра, Південного Бугу та Сіверського Дінця, куди доходив язик давнього льодовика, острівцями ростуть соснові ліси. У широких балках поширені байракові ліси, в яких ростуть дуб, граб, клен, липа, ліщина, брусниця.

До лісових масивів безпосередньо прилягає степ, проте він не займає великих площ, тому що його змінили агроценози. Майже всі ділянки розорані і зайняті різноманітними сільськогосподарськими культурами (пшениця, ячмінь, овес, гречка, цукрові буряки, картопля, овочеві культури та інші). Степова природна рослинність (різнотрав'я) збереглася на схилах балок, берегах рік. Доволі великі площі в лісостепу зайняті луками. Суходільні луки знаходяться на вододілах річок і їх схилах. Там ростуть горицвіт, анемона, конюшина, тонконіг, стоколос, ковила, вероніка колосовидна, гадючник, звіробій. Це переважно багаторічні рослини, із коренів і стебел яких утворюється дернина. Низовинні луки лежать у зниженнях, де близько до поверхні залягають ґрунтові води. Вони мають багатий трав'яний покрив. На заплавних луках ростуть осока, рогіз, стрілолист, калюжниця, цикута. На водоймах ростуть глечики жовті, латаття біле, папороть водяна.

• степу.

Їх природні умови значно змінено господарською діяльністю людини. Межі зон можна визначити за поширенням ґрунтів та рослинного покриву.

Для степової зони характерна трав'яна злакова степова рослинність. Весною, коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ефемерні рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння, їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни. Вага кореневої маси більшості степових рослин значно перевищує надземну масу. Через що степ звуть «лісом догори ногами»^[4]. Ранньоквітучі рослини змінюються такими, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи. Улітку в степу з'являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду, в інших — жорсткі або вузькі опушені листки, через які випаровується мало води. У середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу (рослини-перекотиполе), витрушуючи дозріле насіння.

Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи влітку, тільки там вони захищені від зимових морозів та весняних приморозків під час цвітіння. У степах іноді можна зустріти зарості тернику, шипшини, мигдалю, степової вишні. Природні ліси в степах займають невелику площу. У балках та ярах трапляються байрачні ліси, у заплавах річок заплавні. Вододільні простори позбавлені природної деревної рослинності, але в багатьох районах степової зони є штучно створені лісові масиви: Великоанадольський масив у Донецькій області, Великомихайлівський, Грушуватський у Дніпропетровській області. Середня лісистість зони становить 3 %. Деревна рослинність поряд з трав'янистою збереглася у Чорноморському біосферному заповіднику та в Дунайських плавнях.

КЛАСИФІКАЦІЯ КВІТКОВИХ РОСЛИН

Покритонасінні, або квіткові, рослини – найчисленніший і різноманітний відділ рослинного світу, який налічує близько 250 тис. видів. Вони зустрічаються у всіх кліматичних зонах, у різних екологічних умовах. Це дерева, чагарники й трави, дикорослі та культурні рослини. Вони розрізняються своїми розмірами, зов­нішнім виглядом, внутрішньою будовою, тривалістю життя (од­норічні, дворічні та багаторічні). Щоб правильно орієнтуватися в цьому різноманітті рослин, застосовується їх класифікація, ви­вченням і розробкою якої займається розділ ботаніки – система­тика рослин. На основі особливостей будови, спільності способів розмноження та розвитку рослини об’єднують у систематичні (та­ксономічні) групи – вид, рід, сімейство, порядок, клас, відділ.

Основи класифікації рослин були закладені Карлом Ліннеєм у праці “Види рослин” (1753 р.), а в 1834 р. російський ботанік П. Ф. Горянінов опублікував першу в Росії природну систему рос­линного світу. Лінней вперше дав поняття роду та виду рослини, а надалі – і порядку як більш великої категорії.

Вид – основна структурна одиниця в системі живих організмів, якісний етап їх еволюції; основна таксономічна категорія в біологічній систематиці. Вид – це сукупність особин, які заселяють певну територію (ареал ), схожих за будовою, поведінкою, що мають загальне походження, схрещуються виключно між собою і дають плодовите потомство. Види зі схожими ознаками об’єднуються в роди, роди – в сімейства, сімейства – в порядки і порядки – в кла­си. Близькі класи об’єднуються у відділи. Відділи об’єднуються в підцарства....

Підцарства входять у склад царства.

Кожний вид рослини позначається двома словами – назва роду й назва виду. В цьому суть бінарної (подвійної) номенклату­ри К. Ліннея. Наприклад, систематична приналежність пасльону чорного виглядає наступним чином:

Вид – паслін чорний

Рід – паслін

Сімейство – пасльонові

Клас – дводольні

Відділ – квіткові

Підцарство – вищі рослини

Царство – рослини

Одна й та сама рослина в різних країнах може мати різні (мі­сцеві) назви. Але наукова назва, що дається латинською мовою, єдина і не залежить від місця, де ця рослина зустрічається. Тому мова систематики є міжнародною.

Відділ Покритонасінні, або Квіткові, об’єднує всі рослини, що мають квітки. Вони підрозділяються на два класи – Однодо­льні та Дводольні, представники яких розрізняються за цілою низкою ознак (табл. 3).

Ознака	Однодольні	Дводольні
Будова насіння Будова квітки	Одна сім’ядоля Число частин по 3 або кратне 3	Дві, рідко три – чотири сім’ядолі Число частин по 4-5 або кра­тне їм
Форма листка	Прості, цілокраї, сидячі (без черешків)	Прості або складні, краї роз­січені або зубчасті, з череш­ком
Жилкування листка	Паралельне або дугове	Сітчасте, перисте, пальчасте
Стебло Тип кореневої системи	Трав’янистий, провідні пучки розкидані по стеблу і не мають камбію Мичкувата	Трав’янистий або де­рев’янистий, провідні пучки з камбієм, розташовані пра­вильним колом у стеблі Стрижнева, у деяких трав’янистих рослин – мич­кувата

Деякі рослини за набором відмітних ознак становлять винят­ки. Наприклад, подорожник відноситься до дводольних рослин, але має дугове жилкування листків і мичкувату кореневу систе­му. Рослина вороняче око, навпаки, відноситься до однодольних, хоча має сітчасте жилкування листків.

З’ясування умов, необхідних для росту і розвитку рослинних організмів

Для того, щоб з насінини виросла нова рослина, відбувається ріст зачаткової рослини (зародка), яка є у насінині. У насіння всіх рослин проростання починається видовженням зародкового корінця і виходом його назовні насінини, після чого він перетворюється у головний корінь рослини. Потім витягується стебельце разом з сім’ядолями і нарешті починає рости брунька, даючи початок головному стеблу. 

Витягуючись, стебельце виносить на світло перші органи проростка – сім’ядолі. Лише після цього можливі формування і ріст надземних частин молодої рослини. Подумайте, чому. Демонстрація таблиці “Будова насіння “.

Потім клітини ростуть та діляться. Спочатку за рахунок поживних речовин, які є у сім’ядолях та води, що надходить з грунту. Ріст рослини неможливий без її розвитку. В міру того, як утворюються нові клітини, відбувається їхній розподіл, тобто пристосування до виконання специфічної функції. Наприклад, клітини кореня пристосовуються так: одні – до поглинання води та розчинених у ній поживних речовин, інші – проведення цих речовин до стебла та листків, ще інші – активного поділу, внаслідок чого корінь постійно росте. (,Демонстрація таблиці “Будова кореня

 Доросла рослина росте також за рахунок поділу клітин. А містяться вони у спеціальних тканинах.

Таким чином, як ми бачимо, процеси росту і розвитку взаємопов’язані.

А за рахунок чого відбуваються ріст і розвиток? Зрозуміло, що для цього потрібно багато різноманітних речовин та енергії. їх рослина отримає з грунту та завдяки фотосинтезу.

Період спокою у рослин — фізіологічний стан рослин, при якому у них різко знижуються швидкість росту і інтенсивність обміну речовин після вегетаційного періоду.

Період спокою у рослин виник в ході еволюції як пристосування для переживання несприятливих умов середовища у різні періоди життєвого циклу або сезону року. Спочиваючі рослини стійкіші до морозів, спеки, посухи. У стані спокою можуть перебувати рослини в цілому (взимку), їх насіння, бруньки, бульби, кореневища, цибулини, спори тощо.

При переході в стан спокою утворюються тканини, ізолюючі рослину або її органи від середовища, а також відбуваються глибокі фізіолого-біохімічні зміни в клітинах, що призводять до відокремлення в них протоплазми, збагачення ліпідами, вуглеводами, зневоднення, зміни співвідношення між інгібіторами і стимуляторами росту.

Розрізняють глибокий і вимушений спокій. Перший зумовлений певним поєднанням внутрішніх факторів і їх взаємодією з середовищем, другий — різкими відхиленнями зовнішніх факторів від нормальних умов життя. Іноді виділяють органічний спокій, який пов'язують із змінами в нуклеїновому і білковому обміні; вихід з такого спокою обумовлює нормальний ріст рослин та насіння навесні. 

Глибокий спокій пов'язують із загартовуванням рослин та їх морозостійкістю. 

Стан спокою відносно і зовні не завжди легко виявляється (наприклад, влітку у зовні не змінних бруньках і цибулинах). Приклад спокою — зимовий стан дерев після листопаду і визрівання пагонів. Насіння багатьох рослин здатне до тривалого спокою, який зумовлює їх тривале збереження в ґрунті. У стані спокою знаходяться бульби картоплі, завдяки чому не відбувається їх проростання після прибирання.

 Багато тропічних рослин в стані спокою переживають посушливі сезони. Для зняття спокою у насіння кісточкових та деяких інших рослин, що мають тривалий період спокою, застосовують стратифікацію насіння і скарифікацію насіння, а у пагонів — вигонку рослин. Для затримки в стані спокою бульб картоплі їх обробляють ефіром a-нафтіоцетової кислоти та іншими речовинами.

\

Сад і город (енциклопедія) http://www.pidruchnik.info/agriculture/garden/7.html

ПЛОДОВІ ТА ЯГІДНІ РОСЛИНИ

ПЕРІОД СПОКОЮ

Період спокою починається тоді, коли опадає листя. Він дуже важливий для дерева, тому що при переході в стан спокою біохімічні процеси, що відбуваються в тканинах дерева, готують його до зимового зниження температури, зменшення забезпеченості вологою та світлом. Якщо дерева нормально перейшли в стан спокою, вони добре зимують, а навесні активно вступають у пору вегетації.

Для переходу в стан спокою сигналом є поступове зниження температури аж до мінусової, суха сонячна погода. Найраніше в стан спокою переходить крона, починаючи з периферії, потім скелетні гілки й в останню чергу штамб.

Період спокою поділяється на дві фази. Перша — фаза глибокого спокою. Вона триває до кінця січня, коли тримається стійка морозна погода, без сильного потепління. Друга фаза — вимушеного спокою. Починаючи з днів зимового сонцестояння, періодично відбувається сильне потепління, яке провокує дерево до росту. При тривалому підвищенні температури вище 10 °С період вегетації може наступити раніше, а у зв'язку з тим, що слідом за цим найчастіше настає різке зниження температури до заморозків і морозів, розбуджені бруньки часто гинуть.

Перехід зі стану глибокого спокою у фазу вегетації починається на штамбі, потім — на центральному провіднику, скелетних гілках першого порядку, в останню чергу пробуджується крона від центру до периферії. Якщо навесні вдень температура на сонячному боці дерева підвищується настільки, що кора нагрівається, відновлюється життєдіяльність тканин. У нічний час, коли температура різко знижується, кора підмерзає, виникають опіки, що призводить до часткового відмирання кори (мал. 8).

Найсильніше перепад весняних температур уражає кору штамбів кісточкових дерев, а також яблуні та груші зимових сортів.

Навчальний фільм "Чому жовтіє листя?"(російською мовою)

Презентація. https://youtu.be/VcH9FP680kA (українською мовою)

Урок 1. Основні ознаки живого організму. Особливості рослинного організму, відмінність рослин від тварин. 06.09.17

Інформація до уроку

Ще з часів Аристотеля вчені ділять світ живих істот на два царства - царство тварин і царство рослин. Однак, відповідьна такі здавалося б просте запитання про відмінності між рослинами і тваринами, в даний час вельми неоднозначний. Основна причина цього - величезна різноманітність тваринного і рослинного світу та умов існування різних видів рослин і тварин.Спробувати розібратися в даному питанні є основною метою даної роботи.

Організм — це будь-який живий об'єкт: тварина, рослина, навіть бактерія!

Незважаючи на велику різноманітність живих організмів вони володіють ознаками, характерними тільки для живих організмів — ознаками життя.

  

Ознаки життя — це дихання, живлення, виділення речовин, ріст і розвиток, рух, подразливість і розмноження.

Дихання — поглинання кисню і виділення вуглекислого газу.

Живлення — поглинання поживних речовин і води.

Виділення речовин — виведення з організму зайвої води, невикористаних поживних речовин, вуглекислого газу

Зростання — збільшення розмірів і маси.
Розвиток — придбання нових якостей.

Рух — зміна положення тіла в просторі.

Подразливість — здатність організму реагувати на зміни середовища.

Розмноження — відтворення собі подібних.

Основні відмінності тварин від рослин та грибів

 Рослини і тварини мають багато спільного, але водночас вони кардинально відрізняються. Які відмінності є корінними, а які — похідними? Мабуть, найголовнішим є питання про обмін речовин. Рослини є автотрофами, а тварини — гетеротрофами. Це зумовлює всі інші їхні особливості. Тварини, так само як і представники рослин, грибів, дроб’янок, мають усі ознаки живих організмів. Їм властиві обмін речовин (живлення, дихання, виділення), ріст, розвиток, рух, розмноження та подразливість. Вони складаються з клітин. У чому ж причина такої принципової подібності? У спільному походженні. Імовірно, у далекому минулому сучасні організми мали спільних предків.

За тривалий час еволюції між представниками різних царств не тільки збереглася подібність, але й накопичилися відмінності. Які ж особливості відрізняють тварин від інших організмів?

1.    Уявіть тигра, який накидається на свою жертву; корову, що мирно жує траву; паразитичного черв’яка, який поглинає поживні речовини всією поверхнею тіла... На перший погляд, нічого спільного. Проте ці тварини живляться готовими органічними речовинами, які надходять до їхнього організму з їжею. Вони ге-теротрофи! Більшість тварин є гетеротрофами, а рослини — автотрофами. Це основна відмінність тварин від рослин. Гетеротрофами також є більшість дроб’янок, деякі рослини-паразити та всі гриби. Гетеротрофи — організми, які отримують готові органічні речовини з їжею, автотрофи — організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних у своєму тілі.

2.    На відміну від більшості рослин, грибів, багатьох бактерій, тварини здатні самостійно пересуватися. У процесі еволюції в них з’явилися спеціальні органи руху: крила — у птахів, плавці — у дельфінів, бігальні кінцівки — у гепардів тощо.

3.    Клітини тварин відрізняються від клітин рослин, грибів і дроб’янок. Найголовніші відмінності — це відсутність твердої клітинної оболонки, пластид і вакуолі з клітинним соком.

4.    Організми більшості тварин, на відміну від рослин, грибів і бактерій, мають системи органів (дихальну, кровоносну, нервову та ін.), які забезпечують ефективніший обмін речовин.

5.    Рослини здатні до необмеженого росту впродовж свого життя, а у більшості тварин ріст обмежений. Вони ростуть лише до певних розмірів.

Топ 10. Найнезвичайніші рослини планети.

Життя рослин

Курс за вибором для учнів 7-х класів (35 год, з них 3 год резервні)

Збірник навчальних програм курсів за вибором та факультативів з біології для допрофільної підготовки та профільного навчання, реко­мендованих для використання в загальноосвітніх навчальних закла­дах. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. - 288 с.

Життя рослин

Курс за вибором для учнів 7-х класів (35 год, з них 3 год резервні)

Автор: Міхєєва Г.В.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета курсу — поглибити і розширити знання учнів, які цікавляться біологією, прагнуть дізнатися про різноманітність рослин та їх життєдіяль­ність, взаємозв’язки у природі та практичне значення.

Розкриття значення рослин у природі, впливу діяльності людини на окремі види рослин та природні угруповання сприятиме формуванню відповідального ставлення до природи, естетичному вихованню учнів.

В основу курсу покладено функціональний підхід:

-                    розкриття функцій рослинного організму в зв’язку з його будовою;

-                    ролі рослин у екосистемах та біосфері.

При вивченні курсу доцільно використовувати різні методи навчання: спостереження, постановка дослідів. Значна увага приділяється проведенню екскурсій у природу, в ботанічний сад, виконанню лабораторних робіт.

Вивчення курсу спрямоване на розвиток активної участі учнів основної школи у русі на захист природи і раціональне використання її ресурсів.

Вступ (2 год)

Основні ознаки живого організму. Особливості рослинного організму, відмінність рослин від тварин.

Значення рослин у природі та житті людини. Санітарно-гігієнічна роль рослин.

Демонстрування: гербарних екземплярів, кімнатних рослин.

Екскурсія. Спостереження за осінніми явищами в житті рослин (місце проведення — пришкільна навчально-дослідна земельна ділянка).

Розділ І. Будова і життєдіяльність рослинного організму (24 год)

Тема 1. Будова й життєдіяльність багатоклітинного рослинного орга­нізму (3 год)

Будова рослинної клітини. Тканини рослин та їх функції. Органи рослин: будова, різноманітність та виконувані функції. Взаємозв’язок клі­тин, тканин та органів у забезпеченні життєдіяльності рослинного орга­нізму.

Демонстрування досліду, який доводить надходження води у клітину.

Тема 2. Живлення рослин (5 год)

Поняття про живлення. Види живлення.

Мінеральне живлення. Значення води, мінеральних та органічних ре­човин у житті рослин. Підживлення рослин. Вплив нестачі мінеральних солей на рослини, діагностика потреб рослин у поживних речовинах.

Вирощування рослин без грунту. Гідропоніка.

Повітряне живлення. Фотосинтез, умови необхідні для цього процесу. Взаємозв’язок функцій органів рослини в процесі фотосинтезу. Значення фотосинтезу. Регулювання інтенсивності процесів фотосинтезу в парни­ках і теплицях.

Взаємозв’язок повітряного і мінерального живлення рослин, їх зна­чення для росту та розвитку рослин.

Демонстрування досліду, що підтверджує виділення кисню в процесі фотосинтезу.

Лабораторні досліди:

1.                  Утворення крохмалю на світлі у листках рослин.

2.                  Визначення ролі мінеральних речовин у житті рослин.

Тема 3. Дихання рослин (5 год)

Поняття про дихання та випаровування, значення цих процесів для рослин. Газообмін у клітинах та органах рослин. Вплив умов навколиш­нього середовища на випаровування води рослиною, пристосування до його зменшення. Шкідливий вплив забрудненого повітря на рослину. Ви­користання знань про дихання і випаровування води в господарській діяльності людини. Порівняння дихання та фотосинтезу.

Демонстрування дослідів:

1.                  Випаровування води листками.

2.                  Дихання рослин (на прикладі насінини).

Тема 4. Транспорт речовин у рослині (5 год)

Поняття про обмін речовин і транспортні системи в рослинах. Головні чинники руху речовин в рослині. Рух води і мінеральних речовин, вплив факторів середовища на інтенсивність транспорту.

Рух органічних речовин і відкладання їх у запас. Значення знань про рух речовин по рослині у господарській діяльності людини. Рослини - барометри.

Демонстрування дослідів:

1.                  Вивчення “плачу” рослин.

2.                  Рух води і мінеральних речовин по рослині.

3.                  Рух речовин від листків до кореневої системи.

Тема 5. Ріст, розвиток і розмноження рослин (5 год)

Ріст і розвиток вегетативних органів рослини, методи його вимірю­вання. Залежність ростових процесів від зовнішніх та внутрішніх факторів. Стан спокою у рослин, його пристосувальне значення

.Рухи у рослин.

Розвиток рослин. Вплив екологічних умов на розвиток рослин.

Розмноження рослин, способи, біологічне значення.

Керування ростом і розвитком рослин у сільському господарстві.

Демонстрування дослідів:

1.                  Ріст кореня.

2.                  Спостереження за рухами рослин.

Лабораторний дослід:

Значення сім’ядоль для розвитку рослин (на прикладі насіння квасолі).

Екскурсія. Вирощування рослин у закритому грунті (оранжерея ботанічного саду, теплиця).

Узагальнення (1 год)

Ілюстрування знань про будову і життєдіяльність рослинного організму у вирощуванні культурних рослин.

Розділ II. Різноманітність рослин (8 год)

Тема 1. Різноманітність рослинного світу (4 год)

Класифікація рослин. Різноманітність рослин різних кліматичних зон. Вплив діяльності людини на різноманітність рослин. Рослинний світ рідного краю. Охорона рідкісних та зникаючих видів у заповідних територіях краю.

Культурні рослини. Різноманітність місцевих сортів зернових, овочевих та плодових культур.

Демонстрування видів рослин різних природних зон, різних екологічних умов, сортів культурних рослин.

Екскурсія. Вивчення рослинного світу заповідних територій рідного краю.

Тема 2. Життя рослин в угрупованнях (3 год)

Різноманітність живих організмів у природному угрупованні. Пристосованість рослин до життя в угрупованні. Ланцюги жив­лення.

Угруповання, створені людиною. Вплив діяльності людини на різно­манітність видів в угрупованні. Охорона угруповань як середовища життя рослин.

Екскурсія. Природні угруповання. Спостереження за весняними яви­щами в житті рослин. Вплив людини на рослини.

Узагальнення (1 год)

Різноманітність рослин, їх пристосованість до середовища життя. Середовища життя рослин. Охорона рослин.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

1.         Бабенко В.Т., Зайцева Е.Ю. Биология. Материалы к урокам-экс­курсиям. - М.: Издательство НЦ ЭНАС, 2002. - 288 с.

2.         Івченко С.І., Єлін Ю.Я., Оляніцька JI.Г. Ботаніка: Лабораторні за­няття. — K.: Вища школа, 1979.

3.         Мороз І.В. , Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології: Навчальний посібник. - K.: Вища школа, 1994. - 240 с.

4.         Пугал H.A.. Использование натуральных объектов при обучении биологии. Методическое пособие. - М.: Владос, 2003. - 96 с.