10 клас профільний рівень: Принципи організації тіла рослин.Симетрія тіла. Органи рослин: вегетативні і генеративні. ЗНО

Принципи організації тіла рослин

Основними принципами організації тіла рослин є симетричність, полярність, сегментованість та ін.

Симетричність – закономірне правильне розташування частин тіла відносно центру або площини. У рослин симетрія проявляється в закономірностях внутрішньої та зовнішньої будови органів, у розміщенні бічних органів. Залежно від того, скільки площин симетрії можна провести через рослину або її орган, розрізняють радіальний (багатосторонній) і білатеральний (двосторонній) типи симетрії.

Полярність – протилежність у розташуванні кінців тіла. Вона помітна і в деяких одноклітинних (хламідомонада), і у прикріплених (ламінарія) водоростей. Особливо чітко полярність виражена у вищих рослин з їх органами і тканинами, коли протилежні полюси абсолютно різні і ростуть полярно, тобто в різні боки.

Сегментованість (метамерність) – повторення однотипних ділянок тіла або органа. Метамерами у рослин є частини пагона: міжвузля і вузол з листком і пазушною брунькою, які повторюються.

Джерело: http://pidruchniki.com/77259/prirodoznavstvo/printsipi_organizatsiyi_tila_roslin
Презентація Симетрія у світі рослин

Історично органи рослин виникли пізніше, ніж ткани­ни. Якщо тканини стали результатом пристосування рослин до життя на суші, тобто в двох середовищах – повітряному та грун­товому, то органи сформувалися внаслідок диференціації тіла рослини залежно від виконуваної функції.  Найдавніший орган – пагін (у псилофітів-рослини, що першими освоїли сушу),виконує всі функції вегетативних органів.  Біологія 6 клас Корінь виник пізніше і походить від коренеподібних гілочок, за допомогою яких псилофіти прикріплювалися до грунту. Листя утворилося в результаті сплощення кінцевих відділів розгалужень паростків давніх рослин. Органи рослин: вегетативні і генеративні. У рослин виділяють вегетативні й генеративні органи.  Вегетативні органи призначені для підтримання індивідуального життя рослин, а генеративні забезпечують їх розмноження. У вищих рослин вегетативними органами є корінь і пагін; у нижчих – тіло (талом, або слань), не почленоване на органи, а представлене однією клітиною (одноклітинні водорості), нитками з одного ряду клітин (нитчасті водорості) або колоніями у формі пластинок, куль тощо; у деяких справжніх водоростей спостерігається диференціювання талому на органи, зовні подібні до стебла й листків вищих рослин. Органи Будова Значення І. Вегетативні Забезпечують життєдіяльність рослин, вегетативне розмноження Коренева система Головний, бічний, додаткові корені Закріплює рослину в грунті. Здійснює поглинання й транспорт води та поживних речовин. Запасає поживні речовини. Виконуючи додаткові функції, видозмінюється Пагін Стебло, листки, бруньки Стебло забезпечує взаємодію всіх органів рослини, транспортує поживні речовини. Функції листка – фотосинтез, газообмін і транспірація. Бруньки – зачаткові пагони II. Генеративні Спорангії, антеридії, архегонії, квітка, плід  Структура квітки Забезпечують розмноження. Квітка – орган насіннєвого розмноження покритонасінних Структура квітки Морфологія й анатомічна будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій. У разі зміни характеру функції змінюються відповідно й вегетативні органи (утворюються видозміни органів).  ВИДОЗМІНИ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ Видозміни надземних пагонів. їх функції.  Столони — подовжені повзучі пагони, часто з лускоподібними листками, які живуть не більше року і дають початок новим особинам. У суниці в побуті такі пагони називають «вусами» (мал.).  Колючка — видозмінений пагін (глід, обліпиха) або його частина, зазвичай верхівка (обліпиха) або тільки листок (барбарис), що виконують захисну функцію.  Вусик — видозмінений пагін (виноград, гарбуз) або листок (горох, горошок), які виконують опорну функцію. У водозапасаючих пагонів функцію запасання води виконують тканини стебла (кактус) або тканини листків (молодило). Мал. Видозміни надземних пагонів. А — надземний столон у суниці; Б — колючка глоду, В — колючки—прилистки у білої акації; Г — колючка—листок у барбарису; Ґ — вусик-листок у чини; Д — вусик—пагін у винограду; Е — водозапасаючий пагін (стебло) у кактуса; Є — водозапасаючий пагін (листок) в алое; 1 — прилистки (виконують функцію фотосинтезу при відсутності пластинки); 2 — брунька в пазусі листка-колючки Видозміни підземних пагонів. їх функції.  Столони — видовжені пагони зазвичай з лускоподібними листками. Пагони зберігаються менше року; їхня верхівка видозмінюється або в бульбу (картопля, одинарник європейських!), або в цибулину (проліска дволиста, тюльпан Шренка). Можливе виконання запасаючої функції листками столона — потовщеними лускоподібними або основами зелених (адокса мускусна). Столон виконує функцію поширення рослин на території і розмноження (мал. ). Мал.Видозміни підземних пагонів. А — столони картоплі з бульбами; Б — бульба картоплі; В — кореневище конвалії: Г — цибулина гіацинта; Ґ — цибулина лілії; 1 — столон; 2 — бульба; З — додаткові корені; 4 — потовщене стебло; 5 — листковий рубець: 6 — пазушні бруньки (вічка); 7 — лускоподібний листок; 8 — міжвузля; 9 — пазушна брунька; 10 — верхівкова брунька; 11 — основа зелених листків (зовнішні виконують захисну функцію, внутрішні — запасаючу); 12 — лускоподібні листки, які виконують запасаючу функцію; 13 — стебло-денце; 14 — зачаткове суцвіття Кореневище — багаторічний підземний пагін, видовжений (пирій повзучий, горошок мишачий) або вкорочений (чина весняна, купина), з лускоподібними або зеленими листками (або з тими й іншими). Він виконує функцію запасу поживних речовин, розповсюдження і розмноження рослини, перенесення несприятливого періоду в році. Бульба — пагін із потовщеним стеблом і лускоподібними листками. Виконує функцію розмноження, запасу поживних речовин, перенесення несприятливого періоду. Бульби характерні для картоплі, топінамбуру. Цибулина — пагін з надзвичайно вкороченим стеблом — денцем, соковитими листками, які виконують запасаючу функцію; пазушні бруньки, видозмінюючись, перетворюються в дочірні цибулини — дітки; вони забезпечують розмноження рослини. У стані цибулини рослина переживає несприятливий для вегетації період (лілія, гіацинт). Видозміни коренів. їх функції.  Коренеплід — складний видозмінений орган; в його утворенні беруть участь основа головного кореня і основа стебла головного пагона. Частка кореня і стебла у коренеплодів різних рослин неоднакова: в моркви значно переважає корінь, у столової моркви — стебло (мал. 16). Коренеплід виконує запасаючу функцію. Кореневі бульби — потовщені додаткові корені (весь корінь — у пшінки жовтецевої або його частина — у любки дволистої). Вони виконують запасаючу функцію і деколи — функцію розмноження. В останньому випадку коренева бульба, що відходить від стебла, зв’язана із пазушною брунькою, з якою і відокремлюється від материнської рослини. Корені опорні — додаткові корені, що утворюються на гілках дерева. Вони ростуть вниз, а досягнувши ґрунту, заглиблюються в нього (фікус бенгальський).  Корені опорні — ходульні, відходять від нижньої частини стебла і служать додатковою опорою (панданус, кукурудза).  Корені опорні — дошковидні, утворюються в нижній частині стовбура і служать додатковою опорою для дерева (фікус каучуконосний).  Корені опорні — причіпки (наприклад, у плюща), які забезпечують утримання пагона на вертикальній поверхні: стіні, стовбурі іншої рослини. Мал. Видозміни коренів: коренеплоди кормового буряка (А), цукрового буряка (Б), столового буряка (В); Г — коренева бульба любки дволистої; Ґ — опорні корені фікуса або баньяна; Д — ходульні корені в основі пагона кукурудзи; Е — корені-причіпки у плюща; Є — повітряні корені в орхідеї; Ж — корені-присоски у рослини-паразита — петрів-хрест; 1 — головний корінь; 2 — підсім’ядольне коліно; 3 — додаткові корені; 4 — пазушна брунька; 5 — лускоподібний листок в основі підземного пагона; 6 — межа між стеблом і коренем Повітряні корені епіфітів (рослин, що поселяються на інших рослинах і використовують їх як опору) всмоктують вологу і розчинені в ній речовини з повітря (представники родини орхідей, ананасових). Корені-присоски, що поглинають поживні речовини з тканин іншої рослини. Такі корені властиві рослинам-паразитам, що живуть за рахунок інших рослин, на яких паразитують (вовчок). Такі корені є й у напівпаразитів (дзвінець, перестріч).  Напівпаразити мають зелені пагони і здатні до фотосинтезу, однак при цьому паразитують на коренях іншої рослини.