Профільний рівень 11 клас: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СВІТУ:Еволюція людини – антропогенез.Сучасний етап еволюції людини.


Еволюція людини – антропогенез.
Сучасний етап еволюції людини.

 
Мета:ознайомити учнів з різноманіттям родини Hominidae; систематичним положенням, різноманіттям  приматів з родини гомінід, їхніми головними особливостями ; проаналізувати значення біологічних та соціальних факторів у антропогенезі еволюції.

Видатний біолог Карл Лінней сказав фразу, яка стала знаменитою: «О, як схожа на нас мерзенна тварина мавпа». Як ви вважаєте, про яку схожість говорив Лінней?Які гіпотези походження людини вам відомі?

https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=iMGwxdSH79o




Місце людини в системі живої природи

Вивчення будови, функціональних та інших особливостей організму людини дозволяє відвести її до певного царства, типу, класу, ряду, роду, виду й визначення, таким чином, місця людині в системі живої природи. Отже, місце людини в системі тваринного світу визначається в такий спосіб:

Домен: Ядерні
Царство: Тварини
Підцарство: Справжні багатоклітинні
Тип: Хордові
Підтип: Хребетні
Клас: Ссавці
Підклас:Плацентарні
Ряд: Примати
Інфаряд: Людиноподібні
Родина: Вузьконосі мавпи
Надродина: Гомініди, або Людиноподібні мавпи
Рід: Ното (Людина)Люди
Вид: Ното sapiens (Людина розумна)


Ø  Вид - це сукупність особин, подібних між собою за будовою, процесами життєдіяльності, вимогами до умов існування, які вільно схрещуються між со­бою в природі, дають плідних нащадків і населяють певну територію.

Ø Антропогенез - це процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов'язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороз­дільної мови, а також розвитком первісних форм суспільства.

Походження людини. Етапи антропогенезу

Человек — это разумная обезьяна»
А. Шопенгауэр

Проблема походження людини є досить складною. Наука вважає, що людина є результатом тривалої біологічної еволюції живої матерії, а релі­гія стверджує, що вона була створена Богом «за своїм образом і подобою». Наукове пізнання передбачає використання таких методів, як спостережен­ня, експеримент, аналіз отриманих даних та їхній синтез, повторюваність результатів експериментів і їхню статистичну обробку. Релігійне пізнання світу у всьому цьому не має потреби й здійснюється лише за допомогою віри. І сфера віри, і сфера науки допомагають людині розуміти навколиш­ній світ й успішно жити в ньому, але ці сфери користуються різними спо­собами пізнання світу.
Наукові погляди на походження людини дуже різноманітні.
Думка про приналежність людини до тваринного світу з’явилась в Середньовіччі. Так, засновник першої класифікації тваринного світу Карл Лінней хоча і наполягав на незмінності видів та поділяв панівну на той час думку про надприродне створення людини, проте помістив її у ряд Примати, який виділив у клас Ссавці. До цього ж ряду К. Лінней відніс також мавп і напівмавп. Саме К. Лінней запропонував родову і видову назву Ното sapiens- Людина розумна.
Автор першої теорії еволюції французький природодослідник Ж.- Б. Ламарк був водночас і автором першої в історії біології гіпотези похо­дження людини. Він вважав, що предками людини були деревні мавпи, які перейшли до двоногого ходіння.
Англійський природодослідник Чарльз Дарвін на підставі порівняльно-анатомічних й ембріологічних даних підтвердив ідею подібності людини та людиноподібних мавп. Він навів багато фактів, які, на його думку, доводять походження людини від тварин. Усупереч поширеній думці, Дарвін ніколи не стверджував, що людина походить від мавпи, і лише припускав, що вони мали спільного предка.
За сучасними матеріалістичними поглядами, людина — природний продукт тривалого розвитку живої природи від простого до складного, тобто виникла в результаті еволюції (антропогенезу).

Антропогенез начинается с общего предка человека и современных обезьян — парапитека.


Жорж Луи Бюффон (1707–1788) — французский натуралист, первым высказавший предположение, что человек произошел от обезьяны

Книга Жоржа Луи Бюффона «Естественная история», вышедшая в XVIII веке, в которой он предположил, что люди, скорее всего, потомки обезьян, вызвала бурное негодование в обществе и была объявлена крамольной. Ее приговорили к публичному сожжению палачом



Антропогенез (від грец. антропос - лю­дина і генез - походження) - процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов'язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також із розвитком первісних форм суспільства.
За однією з найпоширеніших гіпотез, людина і сучасні людиноподібні мавпи походять від спільного предка.
«Людська» лінія, або родина гомінід, характеризується важливою спільною ознакою - прямоходінням. Зрозуміло, що перехід до прямоходіння був пов'язаний зі зміною способу життя. Це сприяло вивільненню передніх кінцівок і розвиткові руки як органа праці.

Ø В еволюції людини можна виділити декілька основних етапів:
1. най­давніші люди,
2. давні люди
3. перші сучасні люди.

Ці стадії не змінювали одна одну з повним зникненням попередньої, а деякий час співіснували та конкуру­вали між собою.

І етап - найдавніші люди, або архантропи. Є багато різноманітних знахідок скелетів найдавніших людей. Зокрема, в Африці знайдено рештки олдувайського пітекантропа, в Азії - яванського пітекантропа і синантропа, в Європі - гейдельберзької людини. Жили вони в різний час: найбільш давні - понад 1 мільйон років тому, "молодші" - 400000 років тому. Всі ці знахідки об'єднані в одну групу за трьома ознаками: об'єм головного мозку в межах 1000 см3 і лише у синантропів дещо більший - 1100 см3; відсутність членороздільної мови, про що свідчить відсутність валка на підборідді; наявність примітивних кам'яних знарядь - скребків, накінечників, сокир.
Тільки найбільш прогресивні з них - синантропи - користувалися вогнем, на що вказують багатометрові шари попелу, знайдені в місцях стоянок.



Синантроп (лат. Sinanthropus pekinensis  «пекінська людина», в сучасній класифікації  Homo erectus pekinensis) — форма (вид або підвид) роду Homo, близька до пітекантропа, однак більш пізня й розвинена. Був виявлений в Китаї, звідси й назва. Жив близько 600–400 тис. років тому, в льодовиковий період.

Впродовж тривалого часу архаїчні Ното sapiens були сучасниками Homoerectus, які вимерли чверть мільйона років тому.

II етап - давні люди, або палеоантропи.

Широко розповсюджені на території Європи, Азії і Африки. На цих континентах з'явилися місцеві різновиди Н. sapiens. Найбільш ранні з них датуються більше 200000 років тому, останні зникли близько 40000 років тому. Давні люди мали зріст 150-160 см, об'єм головного мозку - близько 1300-1600 см3 (приблизно об'єм мозку сучасної людини). Проте череп давніх людей характеризувався масивним розвитком зубів, надбрівних дуг, значно розвиненою нижньою щелепою, виступаючою потиличною ділянкою. Рештки цих людей були знайдені в долині Неандерталь поблизу Дюссельдорфа в Німеччині, звідки походить їхня назва - неандертальці (Н. sapiensneanderthalensis).




























На цій стадії розвитку давні люди постійно користувалися вогнем, причому вже вміли добувати його, використовуючи каміння. Ретельно оброблялося кам'яне знаряддя; крім кам'яного, застосовувалося знаряддя, зроблене з кісток. Знахідки костяних голок свідчать про наявність одягу із шкір тварин. їх досить розвинута культура виготовлення знарядь отримала назву мустьєрської, оскільки вперше такі знаряддя були знайдені в печері Ле-Мустьє на південному заході Франції. Характерно, що на цій стадії у давніх людей відбувалося поховання померлих, яке, ймовірно, супроводжувалося певними ритуалами. Близько 120 000 років назад під час міжльодовикового періоду неандертальці освоїли Близький Схід і Середню Азію.
Фізична своєрідність цих людей зумовлена їх пристосуванням до суворого клімату льодовикового періоду. Вимерли неандертальці близько 3035 тис. років тому.
III етап еволюції людини - перші сучасні люди, або неоантропи. Архаїчні Н. sapiens з Африки. Їх, більшість антропологів вважає предками нашого виду Н. sapiens. Спочатку (близько 100 тисяч років тому) вони мешкали тільки в Африці і Середній Азії, а потім розселилися на інші території. Один з вагомих доказів африканського походження сучасної за анатомією людини отримано під час порівняльного виявлення мітохондріальної ДНК (мтДНК) представників різних рас. Доведено, що всі виявлені типи мтДНК людини походять від однієї предкової молекули, а звідси - і однієї праматері, яка жила до розділення людства на основні раси. Об'єм головного мозку в них був таким же, як і в наших сучасників - 1500-1800 см3, зріст - 170-180 см. Знахідки неоантропів були зроблені в різних місцях земної кулі. Найбільш відомі з них - ті, які зроблені у Франції поблизу містечка Кро-Маньйон (кроманьйонці).



Цей етап характеризується трьома основними особливостями: припиненням біологічної і початком соціальної еволюції; формуванням основних рас; високим рівнем розвитку культури, який характеризується обробкою не лише кам'яних знарядь праці, а й прикрас, кам'яних фігур, малюнків. Все це свідчить про появу на цій стадії абстрактного мислення.
ХТО ТАКИЙ КРОМАНЬЙОНЕЦЬ?
Джерело: http://dovidka.biz.ua/hto-takiy-kromanyonets/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua




Нові люди – кроманьйонці. Виникнення людей сучасного фізичного типу відбулося відносно недавно, близько 40 тис. років тому. Залишки цих людей виявлено в Європі, Азії, Африці, Австралії. За місцем першої знахідки викопних людей сучасного типу назвали кроманьйонцями. Це були високі, могутньої статури люди. За своєю фізичною будовою вони майже не відрізнялися від сучасних людей. Об’єм мозку 1600 см, як і в сучасної людини. Суцільний надбрівний валик відсутній. Є підборідний виступ, що свідчить про розвиток мови. Жили в печерах, володіли наскельним живописом, носили одяг.









































В еволюції людини було багато бічних гілок, які закінчувалися повним вимиранням. В один і той же час могли жити різні групи архантропів, причому більш сильні і розвинені форми могли знищувати відсталих у своєму розвитку.
Велику роль в еволюції предків людини відіграло живлення м'ясом, оскільки полювання на дичину стимулювало добір, а висока калорійність м'яса давала можливість рідше їсти. З розвитком соціальних відносин почала розвиватися турбота про старих людей як носіїв соціально корисної інформації. У неоантропів уже почали проявлятися альтруїстичні схильності, які визначали переваги їхнього володаря в умовах життя в суспільстві. Значним досягненням людини розумної було приручення (одомашнення) тварин і початок культивування рослин. Це був найважливіший крок на шляху звільнення людини від впливу навколишнього середовища.
У результаті розвитку мислення людина досягає високого розуміння природи, починає впливати на неї. Саме людина розумна може бути визначена як "матерія, яка пізнає саму себе".
Докази вірності еволюційного вчення
Протягом кількох останіх десятиліть було знайдено досить багато викопних родичів людини і процес її еволюції став набагато більш зрозумілим.



Наразі до родини Hominidae (Гомініди) відносять сім родів і не менше 23 видів приматів. Але, крім людини, усі вони вимерли.

Ранні гомініди
Еволюційні лінії, що ведуть до людини та її найближчого родича шимпанзе, розділилися приблизно 5,5–6,5 млн років тому (або, можливо, трохи раніше до 8 млн років). Такі дані були отримані з допомогою молекулярно-генетичних маркерів. За останні роки в А фриці було знайдено цілий ряд давніх гомінід, які жили приблизно в той час. Вони описані як представники трьох нових родів — Sahelanthropus, Orrorin та Ardipithecus. Усі ці найдавніші гомініди вже ходили на двох ногах, проте скоріше за все жили не в савані, а в лісі. Це ставить під сумнів стару теорію про те, що перехід до двоногості був пов’язаний з виходом наших предків із лісу до савани.
Предками австралопітека були людиноподібні мавпи - проконсули, які жили на території сучасної Африки приблизно 36 мільйонів років тому. В цей час на планеті Земля стали відбуватися землетруси, викликані рухом літосферних плит. 
В результаті землетрусів в земній корі утворилися розломи і на поверхню вийшли радіоактивні метали. Під дією радіації проконсул змінився. Відбулася перебудова його організму і способу життя. Так з'явився дріопітек.
Дріопітеки - це мавпи, які жили на Землі 20 мільйонів років тому. Вони практично не злазили з дерев, листя і плоди яких служили для них їжею. Але клімат на Землі став змінюватися. Африка з півночі була схильна до впливу холодних вітрів. Похолодання клімату призвело до того, що тропічні африканські ліси стали зникати. Дріопітеки були змушені спуститися з дерев і шукати собі їжу на землі. Сталося це приблизно 4-3 мільйони років тому.
Спустився на землю дріопітек - породив нових мавп - рамапітеків.
Рамапітеки  також зазнали впливу радіаційного випромінювання і стали змінюватися. Зміни відбулися в двох напрямках: з одного боку, рамапітек породив вищих мавп, з іншого боку, австралопітеків. Останні і стали тваринами-  предками сучасної людини.

Австралопітек –  тваринний предок сучасної людини. Основною формою громадської організації у австралопітеків було стадо. Стадо полювало на дрібних тварин, займалося збиранням. Багато харчувалися мертвичиною (сволотою). Австралопітеки використовували природні предмети як знаряддя праці. Такими знаряддями були камені, палиці. Австралопітеки ще не були здатні ці знаряддя праці обробляти. Австралопітек мав наочно-образним мисленням (як у вищих мавп).
Австралопітеки й парантропи
Усі знайдені австралопітеки жили в Африці приблизно 4,5–2 млн років тому. Вони були прямоходячими і всеїдними мешканцями саван. Зараз багато вчених вважають, що австралопітеки не вміли полювати й живилися падлом. Саме австралопітеки вважаються безпосередніми предками роду Homo. Наразі знайдено рештки не менш ніж п’яти видів австралопітеків. Найбільш відомими з них є Australopithecus afarensis і Australopithecus africanus. Крім того, у новий рід Paranthropus виділено три види так званих «масивних» австралопітеків, які відрізнялися від інших австралопітеків більшими розмірами та значно масивнішою статурою. Їх залишки були знайдені також на території Африки, де вони жили від 2,7 до 1,5 млн років тому.
Деякі викопні представники родини Hominidae:
У 2001 році в пустелі Дьюраб (північний Чад) було знайдено череп, який чудово зберігся. Його вік дорівнював 6–7 млн років. Лицьова частина черепа має як примітивні, так і відносно прогресивні риси (наприклад, досить слабкі ікла). Розмір головного мозку досить невеликий (≈ 350 см3).
Orrorin tugenensis
Залишки особин цього виду було знайдено у 2000 р. в Кенії неподалік від Great Rift Valley у породах, вік яких перевищує 6 млн років. За своїми розмірами цей вид схожий на сучасного шимпанзе. Можна припустити, що він був здатний як
вільно лазити по деревах, так і непогано пересуватися на двох ногах по землі. Будова зубів свідчить про переважну рослиноїдність, проте спостерігається зменшення різців і збільшення молярів, що є типовим для людської лінії еволюції
Australopithecus afarensis
Жив у Східній Африці 4–3 млн років тому. Цей вид існував довго і, можливо, дав початок кільком еволюційним лініям. Знайдено рештки більш ніж 300 особин цього виду (у тому числі відома «Люсі»). Він мав багато «мавпячих» ознак: витягнуте обличчя, паралельні ряди корінних зубів, маленький мозок (430 см3). Проте, було й багато відмінностей від мавп, головна з яких — ходіння на двох ногах
Australopithecus africanus
Жив у Південній Африці 3,5–2,5 млн років тому. Мав ряд прогресивних рис порівняно з afarensis: більш округлий череп, більший мозок і менш примітивні зуби. Проте будова його кінцівок була дещо примітивнішою. Аналіз зубної емалі показав, що дієта цього виду була дуже різноманітною. Він отримував їжу переважно з харчових ланцюгів савани й легко пристосовувався до будь-яких змін кормових ресурсів.
                                        Основні етапи еволюції людини.



Рушійні сили антропогенезу




Рушійні сили
Біологічні
Соціальні
Боротьба за існування, природний добір на основі спадкової мінливості
Суспільний спосіб життя, мислення, мова, трудова діяльність
Результат дії чинників
Перетворення головного мозку, виникнення прямоходіння, удосконалення кисті руки, розвиток мислення, свідомості, мовлення, органів чуттів

Характерними особливостями виду Ното sаріепs є:
v Прямоходіння;
v Унікальна будова передніх кінцівок, яка дозволяє здійснювати з їхньою допомогою найрізноманітніші операції;
v Відсутність на більшій частині поверхні тіла волосяного покрива;
v Великий розмір головного мозку;
v Надзвичайно сильно розтягнутий у часі дитячий період онтогенезу;

v Складна соціальна поведінка;
v Розвиток мови й абстрактного мислення;
v Значна роль другої сигнальної системи в передачі інформації наступним поколінням.
 Особливості еволюції людини


Раса — це група індивідів, що історично сформувалася в певних геологічних умовах і має спільні спадково зумовлені морфологічні та фізіологічні ознаки.
Народність — це група людей, що історично сформувалась і харак- теризується спільною територією, мовою та культурою.
Нація — спільнота людей, що історично сформувалася на основі спільної економіки, території, мови, особливостей поведінки, культури й традицій.








Блог рекомендує:Етапи еволюції людини




Коментарі