Чому діти не хочуть вчитися. 6 освітніх експертів про причини.
Хто винний? Сім’я? Школа? Суспільство? Держава?
В чому причина такого феномену?
ДІТЯМ МАЄ БУТИ ЦІКАВО. І КЛЮЧОВИМ ФАКТОРОМ ТУТ Є ЯКІСТЬ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ.
– Чому діти не хочуть вчитися? Як ви вважаєте, в чому причини такого феномену?
Всі перелічені речі є важливими чинниками зазначеного феномену.
Безумовно, сім’я є рушійним фактором. Якщо дитину та її освітні досягнення не підтримують в сім’ї, то у дитини може скластися уявлення, що це не є важливим.
Звичайно кількість розваг поза школою, яких немає в школі, так само може впливати на бажання/небажання дитини вчитися.
З приводу суспільства, – так. У нашому суспільстві немає такої цінності. Якщо, наприклад, в європейській спільноті, або в Америці, або в Австралії – є прямий зв’язок між рівнем освіти людини й успіхом у її професії, її матеріальним станом, то у нас в Україні такого прямого зв’язку немає.
Цивілізаційний фактор? Я не думаю. Тому що освіта все одно завжди є і буде в перших рядах опіки суспільства в цілому, держави. Це є тренд розвитку цивілізації.
Сказати, що знання не потрібні глобально, не можливо. От якість цієї послуги, її доступність і можливість використати її для свого розвитку, для своїй професії – це питання, над якими дійсно працює весь світ.
– Як ви вважаєте, чому діти не хочуть вчитися і в чому причини такого феномену?
– Перша і основна причина, з моєї точки зору, це те, що зміст навчання, як воно зараз є в школі, не потрібний дітям.
Те, що діти вивчають у школі, – не має ніякого стосунку до їхнього реального життя. Тобто те, що вони провели день у школі, не зробить їхнє реальне життя кращим. Кращим в усіх аспектах – приємнішим, успішнішим, кориснішим, чим завгодно.
В школі діти займаються тим, що, можливо, їм було б потрібно для життя ще 100 років тому, але не зараз.
Отже, перше – їм не підходить суть навчання. Очевидно, що як всі здорові особистості, вони пручаються процесу роботи над речами, які не мають для них сенсу.
Друга причина – їм так само не підходить форма роботи, – класно-урочна система і фіксований розклад з 4-8 уроків по 45 хвилин.
Весь дитячий організм опирається проти даного формату роботи. Якщо дитині щось цікаве, то вона не має можливості займатися цим довше. А якщо їй нецікаво, то вона знову ж таки, не має можливості займатися цим менше.
Я думаю, що це два основні фактори. Виходить "дорого, зате некрасиво".
І я б не називав це кризою освіти. Це навпаки антикриза. Це розвиток суспільства, життя, яке приводить до виникнення нових потреб для людей і, в тому числі, для дітей.
Детальніше:УКРАЇНСЬКАПРАВДАЖИТТЯ
Коментарі
Дописати коментар