Профільний рівень 11 клас 2018-2019 н.р., ЖИТТЄВІ ФОРМИ ОРГАНІЗМІВ

Серед пристосувань живих організмів до середовища існування особливе значення мають так звані морфологічні адаптації, тобто зміни у зовнішній будові, що дали змогу жити рослині саме в тому, а не іншому середовищі існування. Певна морфологічна будова рослини, що склалася в процесі еволюції як пристосування до умов середовища, і є життєвою формою рослин. Пригадайте, про які життєві форми рослин ви знаєте з початкової школи. (Дерева, кущі, трав’янисті рослини). 
Розглянемо, які є життєві форми рослин і тварин. \
Пристосовуючись до умов життя, в процесі еволюції рослини сформували зовнішній вигляд, внутрішню будову, фізіологічні й біологічні особливості, що найбільш відповідають їхньому навколишньому оточенню. У результаті в природі сформувалися групи рослин, які відповідають різноманітним варіантам умов середовища. Для їх позначення датський ботанік Е. Вармінг у 1984 році ввів поняття “життєва форма”.

Життєва форма – це тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існування і певного способу життя.

Біоморфа – це життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ).

 Життєві форми рослин – це зовнішній вигляд (габітус) певних груп рослин, який формується в онтогенезі в результаті росту і розвитку, що історично склався у визначених умовах навколишнього середовища як прояв пристосованості до них.

Презентація: ЖИТТЄВІ ФОРМИ РОСЛИН

Життєві форми рослин: деревні (я, б), напівдеревні (в) та трав’янисті (г, д). Дерево (а), чагарник (б), напівчагарник (в), багаторічна (г) та однорічна (д) трав’янисті рослини

Види життєвих форм рослин:

·       

• Дерева - багаторічні рослини з дерев’янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 2 м висоти; дерева – мають добре розвинутий здерев’янілий стовбур, розгалужений або нерозгалужений, що зберігається протягом усього онтогенезу;

• ·         Кущі - багаторічні рослини з дерев’яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів; кущі – головний сбур виражений лише на ранніх стадіях розвитку рослини, згодом губиться серед рівних йому або навіть краще розвинених надземниих стебел (скелетних гілок), що послідовно виникають із сплячих бруньок, а пізніше відмирає. Більшість видів кущів мають цілковито здерев’янілі подовжені пагони.
• Кущики схожі з кущами, але низькі, не вищі за 50 см.

Напівкущі відрізняються від кущиків тим, що у них дерев’яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають.

Ліани — рослини зі стеблами, що в’ються і чіпляються за опору.

Сукуленти — багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води.

·         трави мають м’яке або соковите стебло, що може слабко дерев’яніти.

Трав’янисті рослини — багаторічні та однорічні рослини, в яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні) або відмирає уся рослина (однорічні).

Вдала система життєвих форм у 1905 році була запропонована К. Раункієром, 

у якій поділ рослин на групи здійснюється за положенням меристематических тканин.  Ця система базується на одному з ключових моментів адаптації рослин до несприятливих умов і тому має значну цінність. Серед спеціалістів-ботаніків  дана класифікація К. Раункієра за розміщенням бруньок чи верхівок пагонів протягом несприятливої пори року щодо поверхні ґрунту і снігового покриву популярна. 

У системі Раункієра життєві форми поділяють на типи й підтипи в такий спосіб:

Система життєвих форм К. Раункієра:

1-3 – фанерофіти; 4-5 – хамефіти; 6-7 – гемікриптофіти; 8-11 – криптофіти; 12 – терофіти (за Н.М. Черновою та О.М. Валовою, 2004)

Життєві форми рослин за класифікацією Раункієра:

1. Фанерофіти (від грецького phaneros — явний) — бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками.Фанерофіти (відкриті) — рослини, бруньки росту в яких розміщені вище за 30 см від поверхні землі. До них належать дерева і кущі.

 2. Хамефіти — бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза).Хамефіти (приземисті) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені біля поверхні ґрунту, або не вище 20-30 см від поверхні, взимку можуть перебувати під снігом. Це напівкущі та кущики.

3. Гемікриптофіти — бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл).Гемікриптофіти (приховані) — рослини, бруньки відновлення яких розміщені на рівні поверхні ґрунту, або у самому поверхневому її шарі, часто вкритому підстилкою. До них належать більшість багаторічних трав.

4. Криптофіти — бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища).Криптофіти (заховані) — рослини, бруньки відновлення яких заховані у ґрунті чи під водою. До цієї групи належать рослини, які мають видозмінені пагони — цибулю, бульбу чи кореневище.

 5. Терофіти — однорічники, що перезимовують у вигляді насіння.Терофіти — однорічні рослини, які не мають бруньок, розмножуються лише насінням.

Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Відсоткове співвідношення і розподіл видів за життєвими формами в даному угрупованні в регіоні досліджень він назвав біологічним спектром. Для різних кліматичних зон були складені біологічні спектри, які були індикаторами клімату. Так, спекотний і вологий клімат тропіків був названий кліматом фанерофітів, континентальний клімат помірної зони – кліматом гемікриптофітів.

Високою опрацьованістю відрізняється класифікація життєвих форм рослин

 І.Г. Серебрякова (1962,1964). Він запропонував називати життєвою формою габітус рослин, що виникає у результаті росту і розвитку в певних умовах як вираження пристосованості до цих умов. В основу своєї класифікації І.Г. Серебряков в якості основної ознаки обрав тривалість життя рослини та її скелетних осей. Розроблена ним класифікація достатньою мірою деталізована і містить два самостійні критерії – еколого-фізіономічний і морфолого-біологічний. На їх основі було виділено 4 відділи і 8 типів життєвих форм

Життєві форми рослин за І.С. Серебряковим:

1) Відділ А — наземні і епіфітні рослини, які включають три типи: 1) дерева, 2) кущі, 3) кущики.

2) Відділ В — напівдеревні рослини (IV тип — напівкущі і напівкущики).

3) Відділ С — наземні трави (V—тип полікарпічні трави, VI тип— монокарпічні трави).

4) Відділ D — водяні трави (VII тип — земноводні трави, VIII тип — плаваючі і підводні трави).

Джерело: 

https://dovidka.biz.ua/17580/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

https://pidruchniki.com/86611/ekologiya/zhittyevi_formi_roslin Навчальні матеріали онлайн

Життєві форми тварин. 

У зоології термін «життєва форма» почали використовувати пізніше ніж у ботаніці, лише у XX ст. Життєві форми тварин виокремлюють за різними ознаками для різних систематичних груп. 

Так, для тварин однією з основних ознак для виокремлення життєвих форм, окрім середовища існування, уважають способи пересування (ходьба, біг, стрибки,плавання, повзання).
Наприклад: стрибучі тварини — азіатські тушканчики, австралійські кенгуру, африканські стрибунці тощо, які живуть на різних континентах, мають компактне тіло з подовженими задніми кінцівками й короткими передніми. У них добре розвинені м’язи — розгиначі спини, що збільшують потужність поштовху. Нарешті, їхній хвіст — це й балансир, і кермо, і додаткова точка опори. Життєві форми птахів розрізняють за типом їхнього середовища існування й способом добування їжі, у риб — за формою тіла й способом добування їжі. У мешканців водойм — за типом їхнього місцеперебування (планктон, бентос).

Життєві форми тварин дуже  різноманітні, в основу їх класифікації покладено тип живлення, характер місцеперебування тощо. 
Класифікація життєвих форм тварин за О. М. Формозовим.

Залежно від середовища існування життєві форми тварин поділяються на:

·        наземні (копитні);

·        підземні, або землериї (кріт, сліпак);

·        деревні (білки);

·        повітряні (рукокрилі);

·        водні (ластоногі, китоподібні).

Класифікація життєвих форм за Д. М. Кашкаровим:
• плавучі форми:
а) суто водні;
б) напівводні;
• рийні форми:
а) абсолютні землекопи;
б) відносні землекопи;
• наземні форми:
а) ті, що не роблять нір;
б) ті, що роблять нори;
в) тварини скель;
• деревні повзучі форми;
• повітряні форми.

Серед тварин також виділяють життєві форми за особливостями розмноження, способами руху та добування їжі, пристосованістю до екологічних умов довкілля. 

За способами руху в довкіллі Д. Кашкаров (1933) виділяє такі життєві форми тварин:

• ·         плаваючі – водні, нектон, планктон, бентос;
• ·         напівводяні (пірнаючі, непірнаючі); тварини, що добувають корм лише з води;
• ·         риючі – абсолютні землериї (усе життя напівземлерийні (виходять на поверхню землі);
• ·         наземні – тварини, що не будують нір (бігаючі, стрибаючі, плазуючі); тварини скель;
• ·         деревні плазуючі – тварини, що іноді злізають з дерев; тварини, що не злізають з дерев;
• ·         повітряні форми – тварини, що добувають їжу в повітрі; тварини, що вишукують їжу з повітря.

Загалом біоценози мають у своєму складі живі організми, які належать до різних життєвих форм. Домінуючі життєві форми є індикаторами довкілля, що має важливе значення в лісівництві, луківництві та пасовищному господарстві. Кожна життєва форма виділяється не тільки зовнішнім виглядом (габітусом), а й характерним ритмом розвитку.