Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би — розлади здоров'я людей, тварин, рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники — віруси, різноманітні бактерії, найпростіші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки — пріони, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення.
Виділяють поняття Інфекція або заражування хворобою (від англ. Infection — проникнення в організм хвороботворних мікробів; зараження — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент — патоген, який розмножується і може чинити хвороботворний ефект.
Характерною ознакою інфекційних хвороб є їхня циклічність, тобто наявність:
інкубаційного періоду (прихований, латентний);
продромального;
періоду активних проявів хвороби (розпал захворювання);
реконвалесценції (період одужання).
Завершення хвороби може бути різним — повне й неповне видужання, рецидив, ускладнення, перехід у хронічну форму, смерть.
Інфекційні хвороби спричиняють:
віруси;
різноманітні бактерії;
грибки;
найпростіші;
гельмінти (інвазії);
членистоногі (інфестації);
пріони.
Класифікація, яка ґрунтується на клінічних і епідеміологічних чинниках:::::запропонував в 1947 році видатний радянський та український епідеміолог Лев Васильович Громашевський----------------
Шляхи передачі інфекції від джерела до здорового організму:
*кишкові інфекційні хвороби (фекально-оральний механізм передачі, місце первинної локалізації — травна система) — шигельоз, холера, сальмонельоз, вірусні гастроентерити (ротавіруси, Норфолк-віруси), амебіаз, тощо;
*інфекційні хвороби дихальних шляхів (повітряно-крапельний механізм передачі, місце первинної локалізації — респіраторний тракт) — грип, ГРВІ, менінгококова інфекція, дифтерія, тощо;
*кров'яні інфекційні захворювання (трансмісивний механізм передачі, місце первинної локалізації — система кровообігу та кров'яні елементи) — малярія, хвороба Лайма, епідемічний висипний тиф, сонна хвороба, тощо;
*інфекційні захворювання зовнішніх покривів (контактний механізм передачі, місце первинної локалізації — шкіра та підшкірна основа) — лептоспіроз, сказ, правець, бешиха, тощо.
У подальшому стали виділяти також:
*інфекційні хвороби з багатьма механізмами передачі (й, відповідно, до конкретного механізму передачі) — чума, туляремія, сибірка тощо;
*інфекційні захворювання з вертикальним механізмом (від матері до дитини, в тому числі, й трансплацентарно) — Torch-інфекції;
*гемоконтактні інфекційні хвороби (внаслідок штучного медичного та немедичного парентерального втручання) — вірусні гепатити В, С, D, ВІЛ-інфекція, тощо.
За тривалістю перебігу інфекційні хвороби поділяють на:
*гострі — такі, які починаються раптово, перебігають циклічно, гостро із досить вираженими періодами та клінічними проявами.
*хронічні — починаються гостро або поступово, або навіть безсимптомно, але мають прогредієнтний тривалий (більше 6-ти місяців) клінічний перебіг і можуть час від часу перебігати з чергуванням фаз загострення та ремісії, або тривати безперервно.
Інфекційні захворювання у ветеринарії
Інфекційні хвороби — розлади здоров'я тварин, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, патогенними білками-пріонами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибами, тощо) і передаються від заражених тварин здоровим. При виникненні певних сприятливих умов можуть бути передані до людей.
Інфекційні хвороби рослин — захворювання, які спричиняють патогенні організми (гриби, які зумовлюють мікофітози; бактерії, що спричинюють бактеріози; віруси, які породжують вірози; фітоплазми, які зумовлюють фітоплазмози; гельмітни, що спричинюють гельмінтози, тощо). Рослинні патогени (фітопатогени) розвиваються на поверхні або всередині рослин за рахунок їх поживних речовин.
Деякі терміни:
**Рецидив — це повторний спалах хвороби після деякого періоду її відсутності (удаваного видужання). Найчастіше рецидивують інфекційні хвороби (переважно черевний тиф, паратифи, бешиха тощо), якщо в організмі зберігаються вогнища інфекції.
**Ерадикація — винищення, викорінення або ліквідація інфекційної хвороби, тобто зниження поширеності її в глобальній популяції населення до нуля.
ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ
— захворювання людини, тварин та рослин, зумовлені паразитуванням у їхньому організмі найпростіших, червів, кліщів і деяких інших членистоногих. Деякі паразити здатні спричинювати І. х. лише на певній стадії свого розвитку, інші проходять всі стадії життєвого циклу в тілі одного хазяїна (людини, спричинюючи антропонози, тварини — зоонози). В організм хазяїна паразити можуть проникати активно (через ушкоджену шкіру тощо) або пасивно (з їжею, водою тощо). У людини спостерігаються такі І.x.: гельмінтози, протозоози (збудники — паразитичні найпростіші; напр.. амебіаз), акарози (збудники — паразитичні кліщі; короста), ент-мози (збудники — паразитичні комахи: вошивість). Найпоширеніші І. х.— аскаридоз, малярія, токсоплазмоз, трихомоноз. ентеробіоз та ін.
До інвазійних хвороб тварин належать гельмінтози (акантоцефальози, нематодози, трематодози, цестодози), протозоози (піроплазмідози, бабезіоз, кокцидіоз), арахнози (короста, демодекоз), ентомози (оводові хвороби) та ін. І. х. знижують продуктивність тварин і нерідко призводять до загибелі їх, чим завдають значної шкоди тваринництву. Деякі І. х. (трихінельоз, цистицеркоз) небезпечні для людини; м'ясо від уражених цими хворобами тварин забороняється для вживання і утилізується. Заходи боротьби залежать від біології збудника. Застосовують різні ліки, дегельмінтизацію, дезинсекцію, протикліщові засоби та ін. Серед І. х. рослин найпошир. хвороби, які спричинюють галова нематода і бурякова нематода (див. Нематодні хвороби рослин).
Трансмісивні захворювання
ТРАНСМІСИВНІ ХВОРОБИ (від лат. transmissio — перехід, передача) — група паразитарних та інфекційних захворювань людини і тварин, збудники яких передаються членистоногими. Зараження відбувається при укусі комарами, кліщами, блохами, москітами, а також при потраплянні інфікованих виділень переносників на шкіру, слизові оболонки та іншим шляхом.
Профілактику більшості Т.х. проводять шляхом зменшення чисельності переносників (дезінсекція). За допомогою цього заходу вдалося ліквідувати такі захворювання, як поворотний тиф, москітна гарячка, шкірний лейшманіоз. При природно-вогнищевих Т.х. нерідко більш ефективними є заходи щодо зниження чисельності диких тварин — джерел збудників, напр. гризунів при чумі та пустельному шкірному лейшманіозі; застосування захисного одягу і репелентів; у ряді випадків — вакцинація (при туляремії, жовтій гарячці), хіміопрофілактика (при сонній хворобі). Крім того, заходи профілактики включають імунізацію людини і тварин.
При виявлені укусів кліщами або кровосисними комахами необхідно терміново звертатись до лікаря-інфекціоніста для проведення якнайшвидшого початку лікування. Не ризикуйте з цим та бережіть своє здоров’я.
Коментарі
Дописати коментар