ВІРОЇДИ І ПРІОНИ

Окрім вірусів у природі зустрічаються ще й інші інфекційні агенти, так  як віроїди та пріони

Віроїди. 

- неклітинні форми життя у вигляді одноланцюгової кільцеподібної РНК , що не кодує білків.

Назва «віроїд» була запропонована в 1971 р. американським  біологом Т. Дінером. 

Від вірусів віроїди відрізняються за такими ознаками:

1.  Відсутня білкова оболонка, віроїди складаються тільки із інфекційної РНК.

2.  Віроїди – найменші, здатні до розмноження частинки, які відомі у природі. Їх РНК становить тільки 300-400 нуклеотидів.

3.  Віроїди – це однокільцеві РНК.

4.  Молекули РНК віроїдів не кодують власних білків.

З 1971 р. виявлено біля 10 видів віроїдів, які відрізняються за первинною структурою, хазяїнами, яких вони вражають, сиптомами хвороб. 
Вони вражають рослинні клітини, спричиняють віроїдні захворювання (веретеноподібність бульб картоплі, карликовість хризантем, каданг-каданг кокосових пальм, хвороба жовтих плям рису).

Джерела: Віроїд Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пріони- неклітинні форми життя , що є білковими частинками без нуклеїнової кислоти. 

Таку назву запропонував американський біохімік С. Прузінер, який їх відкрив у  1982 р. Це низькомолекулярні білки, які не містять нуклеїнових кислот.

 Пріони складаються із особливого білка, який існує у вигляді двох ізомерів. Один з них – нормальний клітинний протеїн. Він складається із 254 амінокислотних залишків і, на думку вчених, беруть участь у регуляції добових циклів багатьох гормонів. У здорових тварин його вміст складає 1 мкг/г тканини мозку (найбільше його в нейронах).

Інший ізомер – аномальний. Від нормального він відрізняється вторинною структурою. Його вміст у хворих тварин в 10 раз більший, ніж у здорових. Відомо біля 12 пріонових хвороб, шість з яких спостерігають у тварин. Шість хвороб описані і в людей (Коров’ячий сказ або хвороба Крейтцфельда-Якоба, куру, синдром Альперса). Це хвороби із сповільненою дією, які часто призводять до порушень діяльності ЦНС та смерті.

Природа пріонів до цього часу остаточно не з’ясована. Із вірусами їх об’єднують малі розміри, нездатність розмножуватися на штучних поживних середовищах, специфічне коло хазяїнів. Але в той час від вірусів вони відрізняються тим, що по-перше, у пріонів  немає власного геному, отже, вони не можуть розглядатися, як живі істоти, по-друге, вони не провокують імунної відповіді, а по третє, є набагато стійкішими за віруси до температури, дії УФ-опромінення, іонізуючої радіації.
Пріони не розпізнаються імунною системою як чужорідні білки та  не прорвокують імунної відповіді.
На сьогодні знайдені пріони в клітинах бактерій, дріжджів та ссавців. 
Описано більше 10 небезпечних пріонних хвороб тварин й людини (коровячий сказ, скрейпі овець, фатальне сімейне безсоння, хвороба куру).

Джерела: Пріони Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.