10 клас профільний рівень: Основні типи тканин покритонасінних рослин. Практична робота: 16. Вивчення тканин багатоклітинних тварин і квіткових рослин.

Тканина – це сукупність клітин, подібних за будовою і об'єднаних спільністю походження та фізіологічних функцій. Тканини сформувалися у вищих рослин, що є наслідком їх пристосування до різних умов наземного середовища та різних функцій, які ці тканини виконують упродовж життя.  Такі групи клітин за пропозицією англійського вченого Н. Грю (1671) були названі тканинами і донині зберегли свою назву. У бактерій і простих водоростей всі клітини однакові, у бурих водоростей кількість різних типів клітин близько 10, у мохів – близько 20, у папоротеподібних – 40, у квіткових – майже 80.  Тобто найбільша різноманітність тканин притаманна квітковим рослинам, або покритонасінним, які мають найвищий рівень організації в рослинному світі.  Рослинні тканини можуть поділяти на групи:  а) залежно від складності – прості (з одного типу клітин) та складні (з кількох типів клітин);  б) залежно від наявності в клітинах живого вмісту – живі та мертві,  в) залежно від особливостей будови та функцій – твірні, основні, покривні, провідні та механічні.  Тканини у вищих рослин утворюють органи.  Наприклад, листок на своїй поверхні має покривну тканину, всередині – основну тканину, яка здійснює фотосинтез, та провідну тканину, яка забезпечує транспортування речовин.  Отже, рослинні тканини є у вищих рослин, які складаються з великої кількості клітин. Різноманітність рослинних тканин обумовлена різним розташуванням, функціями та будовою окремих груп клітин. Найважливіші тканини судинних рослин поєднані в комплекси – системи тканин. Твірні тканини (меристеми) складаються зі щільно зімкнених живих паренхімних клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою, великим ядром і густою цитоплазмою. Більшість їхніх органел мають невеликі розміри (ЕПС, вакуолі). Ці тканини здатні до швидкого поділу, утворення нових клітин та їх диференціації (перетворення в інші тканини), тому в клітинах багато мітохондрій і рибосом.  Розташовуються меристеми в зонах росту і зберігаються упродовж всього життя рослини. У цих тканинах є клітини-ініціалі, які й дають початок всім іншим клітинам тіла рослини.  За походженням меристеми бувають первинні (виникають в зародку і зумовлюють розвиток проростка та первинний ріст органів) та вторинні (виникають з первинних меристем), а за розташуванням – верхівкові, вставні, бічні та травматичні. Різноманітність меристем за розташуванням Назва Місцерозташування Функції Верхівкові (апікальні) На верхівках пагонів (конуси наростання) і коренів Ріст органів у довжину – верхівковий ріст Бічні (латеральні) Закладаються всередині стебла і коренів Дають початок камбію, провідним, механічним і основним тканинам (прокамбій), бічним кореням і додатковим брунькам (перицикл). Ріст органів у товщину (камбій) – бічний ріст Вставні (інтеркалярні) При основі меживузль пагонів, листків, квітконіжок Ріст органів у довжину – вставний ріст Травматичні Виникають у пошкодженій ділянці з первинних меристем і паренхіми Загоювання ран Покривні тканини складаються зі щільно зімкнутих живих або мертвих клітин, які для захисту вкриваються кутикулою. Стінки клітин можуть бути просочені жироподібними речовинами, що покращує захист рослини від втрат води, температурних коливань тощо.   Покривним тканинам властива багатофункціональність: одна і та ж тканина може забезпечувати і захист органів від випаровування, і всмоктування, і виділення.  Розташовуються тканин на межі із зовнішнім середовищем і закономірно змінюють одна одну при вікових змінах (наприклад, в стеблі: епідерма → корок → кірка).  Розрізняють три типи покривних тканин – епідерму, корок і кірку. Різноманітність та значення покривних тканин Назва Місцерозташування Функції Епідерма (шкірка) Первинна покривна тканина, яка розвивається з апікальної меристеми. Вкриває молоді органи всіх вищих рослин. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, щільно зімкнених клітин. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули. Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами – волосками. Захист рослин від впливу зовнішніх чинників, газообмін Перидерма (корок) Вторинна покривна багатошарова мертва тканина, що утворюється за рахунок вторинної меристеми. Оболонки клітин корка потовщені, просякнуті жироподібними речовинами і майже непроникні для води й повітря. Ці клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає). Вкриває органи дорослих багаторічних рослин Кірка Третинна покривна тканина з відмерлих, розмежованих корком, тканин. Вкриває стовбури старих дерев Основні тканини (паренхіма) складаються з живих паренхімних клітин з тонкими оболонками і міжклітинників. Це відносно мало спеціалізовані тканини, тому можуть набувати здатності до поділу (наприклад, при заживленні ран, утворенні додаткових коренів і пагонів). Займають ділянки між іншими тканинами і становлять основну масу органів рослин.  Розрізняють три групи основних тканин: асиміляційну, запасаючу і повітроносну (аеренхіму). Різноманітність та значення основних тканин Назва Місцерозташування Функції Асиміляційна Розміщена в усіх зелених листках і молодих стеблах. Клітини містять хлоропласти, в яких здійснюється процес фотосинтезу Фотосинтез, газообмін Повітроносна (аеренхіма) Характерна для підводних органів, повітряних і дихальних коренів. Багата на міжклітинні проміжки, які заповнюються повітрям Газообмін у водних і болотяних рослин Запасаюча Заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У клітинах багато запасаючих включень (білок, крохмаль, олії та ін.) Запасаюча Провідні тканини складаються з витягнутих живих або мертвих клітин, які мають форму трубочок. У стінках більшості клітин є пори і перфорації, які забезпечують течію речовин.  Ці тканини здійснюють висхідну(транспіраційну) течію води і солей від коренів до листків, та низхідну (асиміляційну) течію органічних сполук від листків до коренів.  Усі провідні тканини проходять у тілі рослини разом: вони об'єднуються з механічними і запасаючими тканинами у судинно-волокнисті пучки, які можуть бути відкритими і закритими. Різноманітність та значення провідних тканин Назва Місцерозташування Функції Ксилема (деревина) Складається з мертвих клітин: трахеїди – у стеблах хвощів, плаунів, папоротей і голонасінних; судини (трахеї) – в стеблах покритонасінних Висхідна течія води і розчинених солей Флоема (луб) Складається з живих клітин: ситоподібін клітини і супроводжуючі їх альбумінові клітини – у стеблах хвощів, плаунів, папоротей і голонасінних; ситовидні трубки і супроводжуючі їх клітини-супутниці – у покритонасінних Низхідна течія органічних речовин Механічні тканини складаються з товстостінних клітин з міцною і пружною оболонкою. У багатьох випадках це мертві клітини, які виконують опірну функцію, забезпечуючи рослині міцність. Стінки клітин можуть дерев'яніти, просякатись лігніном і сполуками Са.   Розташовуються поодинокими клітинами, цілими групами або комплексами в поєднанні з іншими тканинами.  Розрізняють два різновиди механічних тканин – коленхіма і склеренхіма. Різноманітність та значення механічних тканин Назва Місцерозташування й особливості Функції Коленхіма Групи живих витягнутих клітин у периферійних шарах стебла, корінцях листків, плодоніжках Забезпечує міцність молодих органів рослин Склеренхіма Групи мертвих (у зрілому віці) витягнутих клітин у вегетативних органах наземних рослин. Буває два види: волокна та склереїди. Забезпечує міцність органів, які завершили свій ріст. Виконують опірну і захисну функції у плодах, корі та ін.

http://pidruchniki.com/77259/prirodoznavstvo/printsipi_organizatsiyi_tila_roslin Практична робота: 16. Вивчення тканин багатоклітинних тварин і квіткових рослин. Термін виконання: середа 16 травня (здати в кабінет 28).